День Львова – відкритий щорічний захід, під час якого дають концерти українські гурти; організовуються різноманітні забави для дорослих і дітвори, цікаві квести; показують вистави вуличні театри; відбуваються майстер-класи, під час яких всі охочі можуть опанувати кавоваріння, козацьку стрільбу, гончарство тощо. Крім того, у дні святкування на центральних вулицях можна побачити урочисту ходу. Про те, як виникло і змінювалося головне свято міста, читайте далі на lvivski.info.
Неофіційне святкування до 1929-го
Здавна християни святкували заснування свого населеного пункту в день небесного патрона храму. Якщо ж святинь було кілька, то обирали головну. З ХІІІ століття у Львові головною вважалася православна церква Святого Миколая, про яку вперше згадується в документах у 1292 році. Свято припадало на час посту, тому урочистостей не проводили, лише обдаровувала солодощами дітей. Водночас римо-католицька громада святкувала 24 червня, її головною святинею був храм Святого Івана Хрестителя.
У ХІV столітті, після того як Львів приєднали до Польщі, головним храмом став костел Пресвятої Діви Марії Сніжної (пізніше – церква Матері Божої Неустанної Помочі). У 1412 році до міста Лева переїхала з Галича Галицька митрополія, тоді чільною стала Латинська катедра. Цей статус вона зберігала аж до 1946 року. Патронів обидвох цих храмів вшановували 8 вересня.
У вересні місто святкувало й інші визначні події, як-от свято врожаю чи Новий рік (після розколу християнства в 1054 році католики святкували його 1 вересня, аж поки в 1582 році Папа Римський Григорій ХІІІ не переніс на 1 січня). Дня міста як такого тоді ще не було.
Урочистості проводили здебільшого римо-католики, починаючи з Катедри, проходячи повз костели домініканців і францисканців через площу Ринок і завершуючи вулицями Галицькою та Краківською. На початку XVII століття до маршруту приєднали Костел єзуїтів. Тому, Львів святкував свій день у вересні, однак свято не було офіційним і не виокремлювалося з-поміж інших вересневих святкувань.
У вересні 1683 року вояки християнської коаліції розбили під Віднем війська турків, що стало значною подією для всіх львівських церков. Тоді вересневі події збагатилися урочистостями.
Через два роки після приєднання Галичини до Австрії, у 1774-му, Марія-Терезія видала шкільний порядок, що зробив обов’язковою початкову шкільну освіту. Навчальний рік у різних конфесій починався в різний час: у римо-католиків – 9 вересня, а в православних і греко-католиків – 22 вересня. Тож поступово до вересневих свят долучалися і діти. У 1781 році всі християнські релігії стали рівноправними. Святкування поширилося на всі релігії, а тривалість розтягнулася.
Урочистості помітно змінилися в другій половині ХІХ століття, зокрема, у 1868 році вийшов патент, відповідно до якого іудаїзм зрівняли в правах із християнством. Незабаром єврейський квартал Львова об’єднався із сусідніми, вересень поповнився новими святкуваннями.
Святкування поступово отримувало універсальний характер, а в 1871 році Львів значно розширив свої території, ставши майже втричі більшим, а ще через 14 років – уп’ятеро. Річку Полтву закопували, а демонстрації перемістили на вулицю Кароля Людвіка і Гетьманські Вали (проспект Свободи).
Під час Першої світової та польсько-української воєн у Стрийському парку проводили не лише свято врожаю та фабричної продукції, а й виставку воєнних техніки і трофеїв. З 1924 року навчання для всіх конфесій почалося 1 вересня. Відтоді в урочистостях брало все менше й менше учнів і студентів.
Початок демонстрацій
У 1929-му магістрат затвердив офіційну дату святкування Дня міста Львова – перші вихідні вересня. Тоді й почався відлік нового формату заходу. У 1930 році святковий вересневий вікенд ознаменувався демонстраціями, до яких долучилися українці, поляки, вірмени, євреї, греки, а супроводжували їх чиновники, представники польської авіації, флот, митці, науковці, промисловці, рільники, ремісники й купці. Під час походу вони несли герб. На процесію зібралися не лише містяни, а й туристи, які резервували балкони готелів і кав’ярень, аби поспостерігати за дійством.
Незабаром до демонстрацій долучилися польські вояки. Так було до початку Другої світової війни. Німецькі окупанти не вбачали сенсу святкувати День міста, а в радянський час святкування звелося до безурочистого «Золотого вересня», тобто річниці «возз’єднання». Відновили День міста з демонстраціями аж у 1986 році. Демонстранти зображували Данила Галицького, щоправда, як російського князя, та радянських вояків, які «захищали» місто від поляків, татар, козаків, революціонерів тощо.
Новий патрон і нова дата
У 1990 році головною святинею міста став собор Святого Юра, а посаду патрона Львова обійняв Юрій Змієборець, замінивши Яна з Дуклі. Проте День міста продовжували святкувати у вересні, хоча й під час демонстрацій зображували вже не радянських солдатів, а козаків, січових стрільців та воїнів УПА.
Тільки у 2002 році тодішній мер Любомир Буняк видав постанову, відповідно до якої День Львова перенесли на 6 травня – день Святого Юрія – або ж найближчі до цієї дати вихідні. Поступово святкування перетворилося зі згадування економічних і політичних здобутків на розмаїття концертів і атракцій просто неба. Через деякий час День Львова вирішили святкувати в першу неділю травня.
Традиції святкування
День міста у Львові ознаменовують кілька днів ефектно й помпезно, що заохочує приїжджати в цей час туристів. Із кожним роком програма святкування стає більш різноманітною і масштабною, привертаючи увагу нових учасників і глядачів. Це створює незабутню атмосферу і дарує відвідувачам позитивні емоції, культурний відпочинок, живе спілкування, нові знайомства тощо. Центральні вулиці традиційно перетворюються на фантастичний парад, до якого долучаються тисячі корінних жителів і гостей.
Серед численних традицій особливу прихильність здобули:
• театралізовані постанови просто неба;
• розваги й конкурси для дорослих та маленьких учасників заходу;
• фестиваль-парад за участю ходулістів, лицарів у обладунках, акторів, оркестрів, народних і дитячих колективів, спортивних і молодіжних організацій.
У дні урочистостей гостей радо приймають численні ресторани і кав’ярні зі смачною кухнею. Крім того, організовуються ярмарки, наприклад, у 2016 році на площі Музейній увесь день діяв благодійний ярмарок, організований львівськими пластунами. Святкування 2018 року відзначилося 3D-мапінгом під акомпанемент музичних творів композитора Олеся Коваля. Особливістю 2019 року став ретро-велозаїзд «Батяри на роверах», учасники якого вдяглися в одежу початку ХХ століття.
У 2020 році обійшлися без масштабних святкувань через пандемію COVID-19. Тоді левів біля ратуші і всі чотири фонтани на площі Ринок одягли в символічні медхалати й маски з написами «Дякую лікарю». Наступного року на День міста відтворили давню традицію часів правління короля Лева Даниловича: біля входу в ратушу організували урочисту церемонію почесної варти, під час якої передали знамена від одного лицаря до іншого в супроводі короля з королевою.
