У 1905 р. Львівська залізниця отримала нового керівника. Саме у цей час у Львові був споруджений будинок її управління. Новий керівник мав великий досвід будівництва та реконструкції залізничних шляхів, був нагороджений численними нагородами, пише lvivski.info. Мова йде про Станіслава Рибіцького.
На різних посадах
Станіслав Рибіцький народився 1854 р. у польському містечку Ряшів у родині відомого адвоката Алоїза Рибіцького, який був депутатом Галицького крайового сейму та очолював Галицький іпотечний банк. Саме там здобув середню освіту, а згодом вступив до Технічного університету м.Карлсрує, який закінчив у 1880 р. та захистив диплом за фахом інженера-залізничника.
Після отримання диплому, Рибіцький був направлений до Генеральної інспекції залізниць (Відень). Молодий інженер брав участь у будівництві залізниць Станиславів – Гусятин та Стрий – Лавочне. Протягом 1885 – 1887 рр. Рибіцький займався реконструкцією залізничних мостів у альпійських та чеських землях, зміцнював опори споруд, прокладав нові ділянки. Усе це потребувало точних розрахунків та новаторських рішень.
У період з 1896 по 1904 рр. Рибіцький працював спочатку у фінансовому бюро Генеральної дирекції залізниць, а згодом технічним делегатом уряду по нагляду за державними залізницями у Моравії, Сілезії, Галичині та Буковині.
Керівник Львівської залізниці
Влада високо оцінила організаторські здібності та професіоналізм Станіслава Рибіцького. Адже за яку б справу не узявся інженер, він завжди доводив її до кінця та не зазнавав фіаско. У 1904 р. Рибіцького призначили заступником керівника Львівської залізниці, а через рік він очолив установу.
Станіслав Рибіцький розробив масштабний проєкт реконструкції Львівської залізниці, однак через брак коштів вдалось реалізувати його частково – реконструювали станцію Підзамче. Для галицьких залізниць початку XX ст. було характерним поєднання двох кардинально протилежних явищ – зростання пасажиропотоку та зношеність рухомого складу. Перегони та станції мали малу пропускну здатність. Звичайним явищем стали різноманітні аварії та порушення графіків руху. Рибіцький покращив систему безпеки на залізницях, умови праці робітників.
У 1909 р. керівник Львівської залізниці здійснив ще один успішний проєкт. Річ у тім що потяги Галичини працювали на дровах – машиніст закидав у топку деревину і завдяки цьому машина рухалась. Були потяги й на вугіллі, які споживали дуже велику кількість палива. Наприклад, аби перегнати потяг зі Львова до Тернополя, кочегари повинні були закинути у топку майже 15 тон вугілля. Аби покращити умови праці машиністів та зменшити витрати палива, Рибіцький запропонував перевести потяги на нафтопродукти. Для виготовлення палива для потягів (ропал) був навіть створений невеличкий нафтопереробний завод, який став найбільшим на території Австро-Угорщини. Аби втілити проєкт, Рибіцький отримав кредит. Задум Рибіцького спрацював – потяги витрачали значно менше палива, натомість збільшилась їх швидкість та покращились умови праці машиністів.
Станіслав Рибіцький домігся того, що було побудовано 40 житлових будинків для інженерів, службовців та робітників залізниці. У 1912 р. Рибіцький брав участь у міжнародній науковій конференції по залізничному транспорту, яка проходила в столиці Швеції – Стокгольмі. Уряд Швеції нагородив Станіслава Рибіцького Командорським хрестом із зіркою ордена Полярної зірки.
З початком Першої світової війни, Рибіцький керував евакуацією дирекції Львівської залізниці, а коли у 1915 р. австро-угорські війська провели контрнаступ та відкинули росіян з Галичини, Рибіцький займався відновленням залізниць. Він вступив у конфлікт з генералітетом через те, що останній звинувачував працівників залізниці у співпраці з ворогом. У 1916 р. Рибіцького звільнили, він важко захворів та тривалий час лікувався.
У 1917 р. Рибіцький очолив Львівське Політехнічне товариство. З проголошенням незалежності Польщі він брав участь у реформуванні залізниць молодої держави, зокрема став членом спеціальної комісії, яка розробляла заходи із розвитку і реформування державних залізниць. У 1927 р. була надрукована його книга “Стан і потреби залізничного господарства в Польщі”.
Станіслав Рибіцький був нагороджений багатьма нагородами – Золотим Хрестом Заслуги, Лицарським хрестом ордена Відродження Польщі, Лицарським хрестом ордена Франца Йосифа та іншими.
У вересні 1939 р. радянські війська вступили до Львова. Станіслав Рибіцький, якому виповнилось 83 роки був арештований. Подальша його доля та обставини смерті нез’ясовані. Інженер безслідно зник.