На початку XX ст. на Львівщині зростала популярність курорту Трускавець – відкривали нові джерела мінеральної води, будували санаторії, облаштовували озера та парки. Курорт приносив чималі прибутки. Це зрозумів один з його власників – Раймунд Ярош, пише lvivski.info.
Навчання та шлюб
Раймунд Ярош народився 17 березня 1875 р. у містечку Кальварії Зебжидовській у родині повітового судді Рудольфа Яроша. Юнак рано втратив батьків працював на місцевому ринку – займався підрахунком оплати, яку торговці сплачували за оренду лавок. Невідомо як би склалась доля хлопця, якби його вихованням не зайнялась сестра батька. Раймонд переїхав до Кракова, де закінчив спочатку середню школу, а згодом й факультет права Яґеллонського університету. Молодик чудово розбирався у економіці та юриспруденції.
У 1898 р. Ярош одружився з Еммою Зоеллнер. У шлюбі народилось троє синів та донька. Донька згодом одружилась на одному з відомих офіцерів Речі Посполитої. У 1899 р. Ярош починає працювати у Товаристві Взаємних Страхувань, а через три роки переїздить до Дрогобича. Там він знайомиться з Едмундом Крашевським, у якого бере позику на перші капіталовкладення для кредитування. Ярош зосередив свою увагу на страхуванні акцій фірм нафтового промислу. Його вибір був вдалим, оскільки нафтовидобувна галузь Галичини швидко розвивалась, тому будь-які акції у неї приносили чималі прибутки. Натомість Ярош не прагнув стати нафтовиком, зосередити свою увагу на цій галузі, оскільки знав про шалену конкуренцію.
Придбання Трускавця
Раймунд швидко розбагатів та став помітною фігурою Дрогобича. У 1907 р. його обрали до міської ради а через два роки він очолив міську раду Дрогобича. У 1911 р. Ярош зважився на рішучий крок – він зайнявся створенням спілки, яка мала управляти відомим курортом Трускавець. Краєзнавці зазначають, що новий управитель курортом дбав насамперед про Трускавець, а не Дрогобич.
Як талановитий підприємець Ярош чудово розумів, що аби Трускавець приносив ще більші прибутки потрібно вкладати у нього інвестиції. Вибір зупинився на шляхах сполучення та інфраструктурі. Адже курорт міг приносити великі прибутки лише тоді, коли його відвідувала велика кількість відпочиваючих.
Ефективний управляючий
Аби залучити нових відвідувачів, Ярош перш за все почав розвивати залізничне сполучення з іншими містами. У 1912 р. почали споруджувати гілку Дрогобич-Трускавець. Далі курорт було з’єднано залізницями зі Львовом, Краковом, Варшавою, Познанню, Прагою, Берліном та іншими містами.
Далі Ярош вирішив будувати нові вілли для відпочиваючих. Курорт було електрифіковано. Електричне освітлення з’явилось не лише у будівлях, а й у парку. Береги місцевого озера засипали морським піском. За ініціативи Раймунда Яроша було збудоване штучне сірководневе озеро на Помярках, яке користувалось чималою популярністю. На території курорту з’явились спортивні майданчики, корти. Ярош подбав й про джерела мінеральної води – встановлювали нові системи подачі води, облаштували шляхи, які вели до джерел. У 1923 р. курорт був нагороджений еталоном пошани від президента Львова та золотою медаллю. Стрімкий розвиток курорту зробила Трускавець надзвичайно популярним серед відпочиваючих.
У 1913 р. Трускавець відвідали понад 5 тис. осіб, у 1923 р. – понад 6 тис, а у 1927 р. до міста завітали понад 12 тис. осіб. Усі, хто мав змогу побувати у Трускавці, ділились своїми позитивними спогадами з родичами та близькими, рекомендуючи відвідати популярний курорт. Так Трускавець отримав хорошу рекламу. У 1928 р. Ярош провів аукціон на якому скупив усі акції курорту та став його одноосібним власником.
Очільник Дрогобича
Незважаючи на те, що основну свою увагу Раймунд Ярош приділяв Трускавцю, він дбав й про Дрогобич. В часи його урядування розібрали будівлю міської ратуші, яку хотіли реконструювати. Війна перекреслила усі справи. Ярош прагнув залучати до міської ради представників різних національностей. Ярош був головним суперником Якуба Файєрштайна – лідера нафтових промисловців Дрогобича та Борислава. Прибічники Файєрштайна створили своєрідний олігархічний клан, впливали на вибір чиновників і могли легко позбутись будь-якого місцевого чиновника. Частина краєзнавців стверджують, що представники клану не гребували підкупом, шантажем та навіть вбивствами. Однак це не налякало Яроша.
Станом на 1911 р. уряд Яроша мав наступний склад – кілька замісників, 4 асесори, 4 канцеляристи, два інженери міста, два лікарі та ветеринар, понад 40 працівників поліції, 4 двірники, 7 нічних вартових, 7 водіїв, кат (відловлював безпритульних собак) та інші. Ярош мріяв запустити у Дрогобичі трамвай. Його поява докорінно б змінила транспортну систему міста. Трамвай дозволив би розвивати й периферію Дрогобича. Було складено план руху трамваю, однак проєкт був заморожений через початок Першої світової.
Завдяки своєму брату, професору палеонтології Яна Яроша, Раймунд у 1930-х рр. створив у Помярках великий Природничий музей, серед експонатів якого було понад 14,5 тис. жуків та метеликів, понад тисячу різноманітних мінералів, рідкісні екземпляри флори.
Ярош займався доброчинністю – роздавав милостиню та відкривав сиротинці. У 1918 р. був навіть створений спеціальний фонд милосердя. Щорічно біля пам’ятника Міцкевича у Дрогобичі волонтер вказаного фонду роздавав кожному нужденному по одному злотому з особистого фонду президента міста. У 1934 р. на кошти Яроша у місті побудували шпиталь для душевнохворих. Ярош завжди одягався у вишуканий одяг та взуття від відомих варшавських та французьких модельєрів.
Протягом 1922 – 1927 рр. Ярош контролював відбудову ратуші Дрогобича. Серед архітекторів, які вели будівництво, був архітектор Францішек Єлонка, який особисто звітував бургомістру. Головним архітектором сучасної Ратуші став Мар’ян Нікодемович. Будівлю побудували з цегли. Вона мала вежу та три поверхи. На фасаді можна було побачити скульптури грифонів.
У 1932 р. ґмінна рада одноголосно прийняла рішення про обрання Р. Яроша президентом міста Дрогобича. На той час Раймонд мав віллу у Дрогобичі та кілька вілл у Трускавці де приймав різноманітних гостей, включаючи й з інших країн.
Останні роки життя
Незважаючи на хворобу, Раймунд Ярош продовжував працювати на посаді президента Дрогобича та продовжив розвивати Трускавець. Спільно із своїм сином, Романом, вони у 1933 р. опублікували перший ілюстрований путівник по Трускавцю. У путівнику містились карти, фотографії, особливості курорту. Була подана статистична інформація щодо кількості відпочиваючих. Так у період з 1922 по 1931 рр. ці цифри зросли втричі.
У 1935 р. Ярош подарував Трускавець своєму синові. Чоловік просто фізично не міг керувати великим курортом – стан здоров’я Яроша постійно погіршувався. У цьому ж таки році Яроша особисто відвідав президент Естонії Констанцій Пієста, який нагородив підприємця орденом Св. Хреста з орлом другого класу.
Раймунда Яроша не стало 23 липня 1937 р. Його іменем були названі головні вулиці Дрогобича, Борислава та Трускавця. У 2021 р. Трускавець відвідав один з онуків Раймунда Яроша. У самому місті на честь відомого підприємця назвали міський сквер.
