Важко уявити сучасне життя без світла, проте колись люди не мали навіть електричних ламп. Першим джерелом світла й водночас тепла було багаття. Згодом зробили його пересувний варіант – факел, а також мінімізували до скіпи (тонкої тріски сухого дерева), пише lvivski.info.
Довгий час таке джерело світла й тепла влаштовувало людей, однак користуватися ним було незручно, тому незабаром з’явилися масляні лампи. Наступним кроком став винахід воскової свічки. А вже на початку ХIХ століття світ побачив парафінові свічки та гасові лампи. До появи гасової лампи доклав зусиль ще сам Леонардо да Вінчі, однак він не завершив створення такого світильника. Зате це зробили винахідники родом зі Львова – Ігнацій Лукасевич та Йоган (Ян) Зег.
Як Зег одержав з нафти гас
Восени 1853 року бориславський винокур, єврей Абрагам Шрайнер привіз на фірі власнику аптеки «Під золотою зорею» (знаходилася у Львові, на вулиці Коперника) угорцю Петру Міколяшу кілька бочок нафти.
Шрайнер запропонував Петру вигідний фінансовий проєкт – одержання горілки з нафти. Петро Міколяш попросив це зробити своїх фармацевтів – Йогана Зега та Ігнація Лукасевича. Вони переганяли нафту вже давно, виготовляли з неї різні мазі та ліки.
Очистити нафту фармацевти пробували протягом місяців, Зег цілі ночі просиджував у аптеці і лише згодом очистив її за допомогою сірчаної кислоти та содового розчину так, що від нафти не лишилось і запаху. В такий спосіб він і отримав гас – світло-коричневу речовину, що горіла рівним яскравим полум’ям, не коптіла й не мала різкого запаху.
«Через біль та головокружіння від чадних газів я часто навіть непритомнів. Через плями від нафти на моєму одязі люди уникали мене, вважаючи диваком», – писав Йоган у своїх спогадах.
У 1853 році він запатентував винахід гасу, а ще через рік на Всесвітній виставці в Мюнхені отримав грамоту за довершене очищення нафти. До цього всі спроби винайти щось подібне зазнавали краху: одержували хіба що вибухонебезпечні кіптяві продукти. Львів’яни побоювалися ходити поблизу ліхтарів, які освітлювали вулиці, адже вони могли оббризкати їх кіптявим маслом, який нищив одяг.
Попит на лампи сформувався не відразу
Після цього Зег разом зі своїм колегою Лукасевичем вирішили відкрити власну справу. Вони замовили в місцевого бляхаря металеву ґнотову лампу, пальним для якої був винайдений гас. Свій виріб кожного вечора виставляли у вітрині аптеки, проте ніхто на цей винахід не звертав уваги.
Навесні 1853 року перед аптекою «Під золотою зорею» зібрався натовп. Люди почули, що в аптеці є якесь цікаве, раніше небачене освітлення – гасова лампа.
Властивості гасу ще тоді не були добре вивчені, тож люди побоювалися використовувати його для освітлення помешкань. Отримати довіру до винаходу допомогли львівські лікарі. Якось у міському шпиталі хірурги терміново провели операцію при світлі гасової лампи. Тоді й з’ясували, що новий світильник не тільки більш безпечний, а й гігієнічний. Тоді і зріс попит на гас та гасові лампи. На той час поширений природний газ не міг конкурувати із львівським винаходом через надто високу його ціну.
Гасова лампа являла собою циліндр, зроблений із товстої жерсті. Нижня її частина була відведена під посудину з гасом, а у верхній частині було скло, яке прикривало палаючий гніт. Перша лампа була доволі великою, оскільки конструкцію оточували металеві пластини.
Львів’яни по-справжньому оцінили винахід, оскільки одна така лампа давала світла, як 20 свічок одночасно. Гасові лампи купували містяни та люди з передмістя, при них уночі вчилися студенти. Згодом почали освітлювати за допомогою гасу вулиці Львова.
Що робили винахідники далі?
Доля двох львівських винахідників склалася по-різному. Йоган Зег відкрив на вулиці Краківській невелику лабораторію та крамницю, де продавав гас для освітлення, а заодно й бензин для того, щоби чистити одяг від плям. Продавала дружина Зега зі своєю молодшою сестрою.
Видобуток нафти поблизу Борислава в той час почав швидко розвиватися. На початку ХХ століття в Галичині видобували 5% світової нафти. Крім того, Зег виготовляв свічки з озокериту та його похідних.
Взимку 1858 року в крамницю Зега привезли бочки з гасом, одна з них була пошкодженою. Перед дверима з неї вилилося трохи гасу. Це спричинило трагічні наслідки: перехожий хлопець кинув на землю запалений сірник. Тоді спалахнуло полум’я і перекинулося на крамницю, внаслідок чого заживо згоріли сестри та ще дві жінки, які зайшли купити гасу.
На Личаківському цвинтарі зберігся надгробний пам’ятник, на якому дві жінки, охоплені полум’ям, спрямовують руки до неба, молячи про порятунок. Ця подія сколихнула світ, до легкозаймистого гасу почали ставитися набагато обережніше.
Йоган не мав підприємницької жилки, тож не зміг скористатися матеріальними винагородами за свій винахід. До того ж ця трагедія та інші життєві негаразди змусили його повернутися до професії фармацевта.
У 1875 році він відкрив у Бориславі аптеку «Зірка». Вдруге одружився, став батьком двох дочок, був власником аптеки аж до смерті. Помер після короткочасної хвороби у віці 79 років.
2021 року в Бориславі урочисто відкрили аптеку-музей Йогана Зега. Також у цьому місті, на вулиці Тараса Шевченка, там, де була аптека «Зірка», відкрили пам’ятник Зегу.
А от Ігнацій Лукасевич виявився більш спритним. Він поїхав до Борислава, а потім і до Дрогобича, де пробував розпочати бізнес – розробляти нафтові родовища. Проте ця справа на Львівщині все ж виявилася неприбутковою, тому Лукасевич збудував нафтопереробний завод поблизу польського міста Коросно. Після цього він здобув славу винахідника гасу й гасової лампи в Польщі.
Ігнація нагородили орденом Залізної Корони, орденом святого Григорія, а також золотою медаллю 25-ліття нафтового промислу.
А що ж замовник горілки?
Винокур Абрагам Шрайнер, який привіз бочки з нафтою до аптеки, зрозумів, що переробити нафту на горілку не вийде, тож після винаходу Зегом і Лукасевичем гасової лампи він помчав до Відня, захопивши зі собою її зразок. Там планував продати лампу підприємцю Рудольфу Дітмару.
Дітмар зміг надати виробу привабливого вигляду, після чого почав продавати лампу на європейських ринках. До слова, магазин Дітмара був також і у Львові на площі Міцкевича.
Зег і Лукасевич не оформили патенту саме на лампу, а тому за її виробництво взялися різні фабрики, найвідомішою стала «Брати Брюннери, Гуго Шнайдер і Рудольф Дітмар». Така діяльність підприємця Дітмара привела до того, що першість двох львів’ян у винаході гасової лампи швидко забули.
Тоді гасові лампи та вуличні ліхтарі стали поширеними по всіх європейських містах. Також гас запатентували у США. І хоч через декілька років, а саме в 1879-му, американець Томас Едісон винайшов лампу розжарювання з платиновою ниткою, гасовими лампами все ще користувалися протягом ХХ століття. А сам гас став ще й одним із видів пального.
У пам’ять про винахідників у Львові на вулиці Вірменській встановили пам’ятник Лукасевичу та Зегу (автори – дизайнер Михайло Москаль і скульптор Володимир Цісарик). Крім того, у ресторації-музеї «Гасова лямпа» розмістили колекцію гасових лямп. Винахід став гордістю України, бо відкрив нову епоху в розвитку людства.
На місці легендарної аптеки «Під золотою зорею» на Коперника, де винайшли гас, зробили інтерактивний музей-кондитерську «Під золотою зіркою» родини Іонових.
