Фронтовик Іван Каліберда

 

 25 травня 2020 р. на Львівщині не стало останнього учасника Другої Світової війни, який був нагороджений Зіркою Героя Радянського Союзу – Івана Каліберди. 21 травня ветеран відсвяткував своє 100-річчя, пише lvivski.info.

Від  форсування рік до перегляду справ ув'язнених

Іван Опанасович Каліберда народився 21 травня 1920 р. на Харківщині, у с.Великий Бурлук. Після закінчення школи, Каліберда навчався у Ленінградському військово-інженерному училищі. У 1941 р. грянула німецько-радянська війна. Каліберда розпочав свій бойовий шлях у липні 1942 р., у складі 20-ї саперної бригади. Приймав участь у Сталінградській битві, у боях під Курськом. Після війни Каліберда так описував бої поблизу Белгорода, улітку 1943 р. (його частина зводила міст через Сіверський Донець): “Ми прийняли рішення – з верхньої конструкції переправного парку, це такі металеві балки шість метрів завдовжки, 250 кілограмів вагою, викласти їх поперек річки. І ми на цій переправі в одну ніч втратили цілу роту... Вранці підійшов танк, ударив по дзвіниці в селі Топлінка і збив коригувальника. Але в результаті виявилося, що ми робили не дійсну переправу, а хибну. Для обману супротивника”.

Восени 1943 р., лейтенант Каліберда, будучи командиром понтонного взводу 6-го окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону (7-а гвардійська армія, Степовий фронт) південніше Кременчука на понтонних човнах переправляв через Дніпро десант. Форсування величезної ріки проходило під шаленими обстрілами ворога. Лейтенант отримав поранення, а у фронтових газетах писали що відважний офіцер навіть загинув. Лейтенант потрапив до шпиталю, де довго лікувався. За будівництво мосту та відвагу лейтенант отримав звання Героя Радянського Союзу. Каліберда продовжив свій бойовий шлях, пройшов територією України, Польщі, Румунії, Чехословаччини. 

Каліберда завершив війну у званні старшого лейтенанта у складі 4-го Українського фронту. Після війни Каліберда планував закінчити військову-інженерну академію, однак через поганий стан здоров'я та поранення вирішив спробувати себе юристом, у 1954 р. закінчив військову-юридичну академію, працював помічником військового прокурора Прикарпатського військового округу.Каліберда переглянув тисячі  справ людей, яких звинувачували у державних злочинах. Йому вдалось реабілітувати 5000 осіб, які були безпідставно затримані силовиками. Кожну справу помічник прокурора розглядав ретельно, завжди керувався здоровим глуздом, законом та справедливістю.

Після армії

У 1969 р. Каліберда був звільнений у запас. Каліберда дослужився до звання генерал-майора юстиції. Працював і директором музею Прикарпатського військового округу, викладав військову підготовку у середній школі №34, був начальником відділу кадрів Наукової бібліотеки імені В. Стефаника Академії наук України. Ветеран був одруженим, виховав двух синів, чотирьох онуків, правнука. Окрім Зірки Героя, Каліберда був нагороджений двома Орденами Червоної Зірки, Орденом Леніна, медалями. Ветеран болісно зустрів події на Донбасі.

1
Іван Каліберда, 2019 р.

 Даючи інтерв’ю у 2013 р. (його можна прочитати на сайті “Я пам’ятаю”) ветеран негативно висловився про бійців УПА (бандерівців), хоча зауважив, що після війни за участь/співпрацю з націоналістами арештували багато невинних осіб. Те, що влада у 2017 р. намагалась примирити ветеранів УПА та Червоної Армії, на прикладі ветеранів Івана Залужного та Степана Петраша, було зроблено запізно. Такі кроки слід було робити ще у 1990-ті рр. Сьогодні ж ветеранів ДСВ лишились одиниці (буквально днями помер сам Залужний), а ще через кілька років їх не стане взагалі.

Comments