Видатний епідеміолог, який став капеланом – Генріх Мосінг

Згадуючи про розробників вакцин проти тифу, які працювали у Львові, більшість містян згадують всесвітньо відомого науковця Рудольфа Вайґля. У затінку лишається не менш талановита постать дослідника, який був й ревним християнином, пише lvivski.info. Мова йде про Генріха Мосінга.

 Роки навчання

Генріх Станіславович Мосінг народився 27 січня 1910 р у Львові, в родині лікарів – медиками були прадід, дід та батько хлопця. Останній був військовим лікарем, мав чин полковника. Мати Мосінга була донькою ректора Львівської Політехніки.

Майбутній науковець навчався у львівських гімназіях, а після того як у 1921 р. родина переїхала до Перемишля, продовжив навчання у місцевій гімназії імені Казимира Моравського. Юнак прагнув вступити до семінарії, але не зміг здійснити свою мрію через проблеми із зором. Генріх Станіславович у 1928 р. отримав атестат, вступив до Львівського університету ім. Я.Казимира на медичний факультет. Будучи студентом – займався волонтерською діяльністю, долучився до діяльності організації католицької молоді “Відродження”. Після закінчення вишу у 1934 р., Мосінг розпочав працювати у команді відомого епідеміолога Вайґля, який розробив першу вакцину від висипного тифу.

Молодий доктор наук

Працюючи у Львівському інституті, Мосінг познайомився з лауреатом Нобелівської премії, французьким епідеміологом Шарлем Ніколем. Далі молодий науковець вирушив на стажування до Гамбурга, в Інститут тропічної медицини. Вдалось молодому епідеміологу попрацювати й у Брюсселі, в лабораторії нобелівського лауреата Жуля Бурде. Упродовж 1935 – 1939 рр. Мосінг очолював біологічну лабораторію Інституту гігієни у Варшаві.

У 1937 р. Генріх Станіславович, будучи зовсім молодим медиком, захистив докторську дисертацію з дослідження висипного тифу. Його напрацювання у даному питанні були настільки успішними, що частину з них публікували у друкованих органах Ліги Націй – попередниці ООН. За свої великі здобутки у галузі епідеміології, Мосінг у вересні 1938 р. отримав від президента Речі Посполитої Ігнація Мосцицького Золотий хрест заслуги.

Вакцина від тифу

Друга світова

Наукова робота Генріха Станіславовича, як й усіх дослідників Речі Посполитої була зупинена у вересні 1939 р., коли Німеччина атакувала Польщу. Львів опинився у складі УРСР. Мосінг та його наставник Вайґль працювали у Львівському санітарно-бактеріологічному інституті, оскільки радянська влада потребувала вакцини проти тифу. У червні 1941 р. до міста увійшли німецькі війська, однак Мосінг продовжував працювати. Він надавав медичну допомогу як мешканцям міста так й жителям сіл, не беручи кошти за свої послуги. Якщо ж вдячні пацієнти залишали продукти харчування, лікар передавав їх бідним.

Діагностика тифу

Мосінг не лише займався лікуванням, а й поширював вакцину серед в’язнів концтаборів, чим наражав себе на смертельну небезпеку, адже дізнавшись про це, нацисти не вагаючись розстріляли б його.

Продовження роботи

Після того, як у березні 1944 р. Вайґль на вимогу нацистів переїхав до Кракова, Мосінг фактично став єдиним потужним епідеміологом Львова, здатним продовжити роботу у напрямку вакцин проти тифу. Він зміг зберегти усе лабораторне обладнання та біологічний матеріал для продовження роботи. У липні 1944 р. до міста вступили радянські війська й Генріх Станіславович продовжив свою роботу. Й не просто продовжив, а й очолив Львівський санітарно-бактеріологічний інститут, незважаючи на те, що перебував в окупації.  

Епідеміолог х командою науковців змогли відновити виробництво вакцини, удосконалював методи лабораторної діагностики хвороби. Незважаючи на те, що у 1950-ті рр. випадків тифу у СРСР було небагато, вчений стверджував, що небезпека нікуди не зникла, адже ті, хто перехворів тифом кілька десятиліть тому, можуть знову захворіти. Тобто він вказував на рецидив. Мосінг стверджував, що носіями хвороби стають хворі на педикульоз (наявність вошей). Думки Мосінга не відповідали офіційним тезам очільників міністерства охорони здоров’я СРСР, які доводили що тиф переможений, що нові епідемії неможливі. Мосінга нещадно критикували, звинувачували у тому, що він оперує даними США, а це приносить шкоду Союзу. Проте Генріх Станіславович гідно витримував шквали критики, пояснював свої гіпотези, опираючись на численні лабораторні та статистичні дослідження.

Генріх Мосінг

Керівництво системи охорони здоров’я СРСР все ж таки прислухалось до Мосінга й виробило ефективну систему діагностики хвороби, аби не допустити спалаху епідемії. Видатний вчений зумів створити реакцію, за допомогою якої можна було виявити випадки висипного тифу, включно з атиповими та стертими формами. Зміст тесту був простим – хімічний реактив (діагностикум) змішувався з кров’ю пацієнта і колір реакції свідчив про наявність або відсутність збудників тифу.  І найголовніше – подібні аналізи міг провести не лише лікар-епідеміолог, а навіть лаборанти з середньою освітою, в сільській лабораторії.    

У лютому 1960 р. Мосінга призначили заступником директора з науки Львівського інституту епідеміології та мікробіології, однак вже через півроку він втратив цю посаду. Епідеміологу довелось заново захищати свої наукові ступені, оскільки радянська влада не визнавала ступенів наданих Польщею. У 1948 р. він захистив кандидатську дисертацію, а у 1956 р. – докторську.

Мосінг в лабораторії

Через постійну роботу з мікроскопом, Мосінг частково втратив зір, однак продовжував працювати. До нього за порадами та консультаціями звертались професори та пересічні особи. Своїм студентам Генріх Станіславович ніколи не нав’язував своїх поглядів. Мосінг не любив писати наукові статті, тому основну частину інформації зберігав у пам’яті. Заради науки він був готовим на чималі жертви. Перебуваючи у Карпатах, де були виявлені зараження новим штамом тифу, вчений ризикнув годувати власною кров’ю вошей, аби отримати зразки нового штаму та дослідити їх. Генріх Станіславович годував вошей протягом 70 років життя. Від того на його ногах з часом утворились трофічні виразки, які постійно кровоточили.

Капеланство

Мосінг був набожною людиною, допомагав сиротам та малозабезпеченим. У 1960-х рр. кардинал Стефан Вишинський, примас польської церкви, висвятив вченого у сан капелана. Відбулась ця подія у Польщі. Мосінг повернувся до Львова й почав своєрідну пасторську діяльність. Він відійшов від науки, проводив меси, відвідував хворих, брав участь у хресних ходах та інших заходах. Роблячи це Мосінг сильно ризикував, адже радянська влада взяла курс на атеїзм, поблажливо ставилась лише до православної церкви. У 1973 р. талановитий вчений вийшов на пенсію.

Генріх Станіславович відвідував Кавказ, Казахстан, Молдову та інші регіони СРСР. Він давав консультації хворим, адже був доктором медицини. Свою діяльність він продовжував й після розпаду Союзу. У 1992 р. у Мосінга проявились ознаки важкої хвороби, а через два роки його паралізувало. Вчений мешкав у власному будинку на вул. К.Левицького у Львові. Після виходу на пенсію він займався знахарством, приймаючи велику кількість різних пацієнтів. До виходу на пенсію Мосінг міг проводити не одну добу у лабораторії.

27 листопада 1999 р. Мосінга не стало. Видатного епідеміолога та просто добру та щиру людину, поховали на Личаківському цвинтарі у Львові. Вчений зробив величезний внесок у розвиток світової медицини. Генріх Станіславович мріяв відвідати Індію, однак жодного разу так й не побував у цій країні. В знак пам’яті про видатного науковця, у 2020 р. у Львові вийшла книга “Генріх Мосінг — видатний епідеміолог ХХ сторіччя” за авторством Бориса Кузьмінова.

Які магазини будуть діяти в новому ТРЦ “Spartak” у Львові?

Львів'янам добре відомо, що в нашому місті відбувається активна підготовка до відкриття нового торгово-розважального центру. ТРЦ "Spartak" у Львові планують відкрити вже на початку...

Як прикрити негарні місця в саду?

Щоб прикрити некрасиві місця в саду, варто використовувати ділянку і почвопокривні рослини. Ефективне і практичне облаштування непривабливих місць в саду не складає труднощів. Радимо,...
.,.,.,.