У Львові не лише вперше в світі винайшли гасову лампу, вакцину від висипного тифу та повітряну кулю з автоматичним пальником, пише lvivski.info. Наше місто стало ще й одним з перших, що проводило автомобільні перегони, мало найскладнішу в Європі трасу і могло випередити навіть Монако з його славетною трасою та одним з перших прийняти «Формулу-1»…
Початки автоспорту: божевільні 30 км/год
Перші в світі автомобільні перегони відбулися 1895 року у Франції. Учасникам треба було подолати 732 милі (1178 кілометрів) від Парижа до Бордо і в зворотньому напрямку. Змагалися 29 учасників на бензинових двигунах, 15 — на парових і двоє на електричних. А знаєте, з якою швидкістю вони їхали? В середньому 24 км/год, причому переможець Еміль Льовассор подолав трасу за 48 годин і 48 хвилин.
«30 км/год — це божевілля, ніколи більше не зважуся на таке», — заявив він на фініші, падаючи від втоми. Далеко від швидкостей «Формули-1», правда?..
У тій самій Франції 1906 року відбулися і перші перегони статусу Гран-прі — IX Grand Prix de l´A.C.F. Вони були вже кільцевими, треба було подолати 12 кіл завдовжки понад 103 кілометри. У змаганні взяли участь 32 автомобілі, зокрема, Fiat, Mercedes та Renault, який і переміг.
Франція надійно і надовго захопила свою першість в автоспорті, і 1907 року було проведене ралі Пекін-Париж з дистанцією майже 15 тисяч кілометрів. Перегони відбулися завдяки французькій газеті Le Matin.
«Необхідно довести, що, поки людина має автомобіль, вона може зробити все, що завгодно, і дістатися куди завгодно. Чи наважиться хтось цього літа проїхати від Пекіна до Парижа на автомобілі?» — опублікували оригінальну пропозицію 31 січня 1907 року.
Перегони з 5 командами тривали два місяці непрохідною дикою місцевістю, бездоріжжям, у Китаї учасників забезпечували пальним верблюди, що стояли вздовж маршруту. Головний приз — 1,5-літрову пляшку шампанського — здобув італійський принц Сціпіон Боргезе, мандрівник, письменник, альпініст, політик та авантюрист, який навіть встиг під час змагання відхилитися від траси, з’їздити з Москви до Санкт-Петербурга на званий вечір і повернутися до змагання. Йому вдалося це зробити завдяки новаторському характеру та технічним перевагам італійського автомобіля Itala 35/45 HP.
В Україні перші автоперегони були організовані 1907 року одеситом Василем Навроцьким, який 1891 року привіз до України перший автомобіль. Дистанція з Одеси до Миколаєва і назад становила 256 кілометрів, а до участі зголосилися 3-4 десятки автомобілів та мотоциклів. 1907 року в Одесі заснували перший автоклуб в Україні, і такі змагання почали проводити щорічно. Того ж року був створений і Галицький автомобільний клуб.
У Києві 1910 року також відбулися перегони під назвою драгрейсинг. Перше місце зайняв Мерседес зі швидкістю 145 км/год, а друге — Федір Терещенко на Austro Daimler, який налаштовував легендарний Фердинанд Порше, що спеціально для цього прибув до Києва.
Незмінний чемпіон
Автоспорт в Галичину увірвався 13 серпня 1908 року «Великим Карпатським автопробігом», коли через Львів, небагатий автомобілями, проїхали одразу 14 машин, 8 з яких наступного дня взяли участь у заїзді. Відстань понад півтори тисячі кілометрів учасники подолали за три дні, попри зливу.
Перші справжні автоперегони Галичина побачила 1923 року, коли нашими теренами пройшов маршрут міжнародного ралі, який простягався від Варшави через Польщу, Франківщину, Тернопілля та Львівщину на понад 2000 кілометрів. І галичани «захворіли» на автоспорт.
Цьогоріч 8 вересня виповниться сто років першим Галицьким автомобільним перегонам. Маршрут «Стрий — Велика Воля» становив десять кілометрів, але через дощову погоду траса була багнистою і дуже небезпечною. У перегонах взяли участь 14 автомобілів та 11 мотоциклів. Переміг варшав’янин, інженер-механік і конструктор Генрик Лієфельдт на Austro Daimler, що розвинув швидкість 128,7 км/год, був також львів’янин Рудавський на мотоциклі «Індіана» зі швидкістю 93,5 км/год.
Наступного року змагання вирішили вдосконалити, трасу краще впорядкували і продовжили зі Стрия до Львова. Попри те, що в перегонах взяли участь два справжні гоночні автомобілі, перемога знов дісталася Лієфельдту. Того ж року стався і перший нещасний випадок, коли автомобіль перекинувся, і водія забрали до львівської лікарні.
Як не дивно, але в змаганнях двох наступних років на Стрийській трасі, які вже стали традиційними, знову переміг Генрик Лієфельдт зі швидкістю 130,5 та 140 км/год, і це при тому, що 1928 року більшість суперників були вже на спеціальних спортивних автомобілях! Лише 1929 року в останніх змаганнях на трасі Львів-Стрий переміг львів’янин Едвард Завидовський на «Бугатті», що розігнався до 152,1 км/год.
Львів чи Монако?
Оскільки на 20-кілометровій трасі встежити за учасниками було складно, як і гарантувати їхню безпеку, Польський автомобільний клуб почав розглядати новий проєкт, що мав низку переваг — перенесення ралі безпосередньо до Львова. Пропозиція щодо організації змагань серед міських вуличок з’явилася ще 1927 року, коли Гран-прі Монако ще навіть близько не було.
Тож Львів міг стати першим містом у Європі з автотрасою, але, як це часто буває, організація і підготовка затягнулися аж на три роки… За цей час у Монако встигли придумати і 1929 року провести перші автоперегони на трасі Монте-Карло, а Львів, на жаль, підтягнувся лише через рік після них…
Траса Leopolis Grand Prix завдовжки 3041 метр, після довгих роздумів, була прокладена вулицями Пелчинською (зараз Вітовського), Стрийською та Кадетською (сучасна Героїв Майдану). Вона повністю відповідала вимогам, мала 19 різких поворотів, з них 11 правих, перепад висот в 55 метрів, крутий підйом Стрийською, різкий спуск до Вітовського, та ще й бруківку і трамвайну колію, що надавали додаткової складності. Так званий «Львівський трикутник» фактично поєднував кільцеві перегони з гірськими змаганнями, а львівська траса досі вважається найскладнішою в Європі, вона суттєво важча, ніж в Монте-Карло.
Перша львівська «Формула-1»
Перший заїзд львівських автоперегонів відбувся 8 вересня 1930 року, з наступного року вони увійшли до системи міжнародних змагань Гран-прі, що пізніше переросли в легендарну «Формулу-1». А ще через рік вони отримали вже свою унікальну назву Гран-прі Леополіс. Це єдиний виняток з правил, адже Гран-прі називали на честь країни, а не міста.
Гоночні автомобілі мали подолати 17 кіл трасою, спортивні — 10, а туристичні — 7 кіл. Вздовж маршруту були розташовані 6 наглядових постів і 500 поліцейських, а найнебезпечніші ділянки траси обставили мішками з піском, загалом задля безпеки привезли 400 тонн піску. Глядацькі трибуни розташовувалися перед входом до Парку культури, на місці сучасного фонтану, що складалися з 15 рядів і вміщували понад тисячу глядачів. Втім, цього було замало, адже охочих поглянути на безпрецедентне дійство було набагато більше: попри дощ, перші львівські змагання відвідали понад 20 тисяч глядачів!
Призовий фонд становив 1250 доларів США, за який змагалися 20 учасників. Хто ж їх отримав? Серед гоночних автомобілів переміг вже знайомий нам Генрик Лієфельдт, що отримав 825 доларів, друге місце зайняв граф Мауріцій-Станіслав Потоцький на Bugatti Type 35. Серед спортивних автомобілів перемогу здобув Тадеуш Сколімовський на Alfa-Romeo 6C-1750. Паралельно змагалися також мотоциклісти, де теж бачимо знайоме прізвище — Тадеуш Рудавський. А як гадаєте, коли жінки почали брати участь у перегонах? Як не дивно, одразу! Того ж 1930 року Марія Козьміянова на жовтогарячому Austro-Daimler ADM, який глядачі охрестили «жовтком», перемогла в класі туристичних автомобілів.
Далі буде…