Юліан-Октавіан Захаревич (17 липня 1837 – 27 грудня 1898) – визначний львівський архітектор вірменського походження, який відіграв ключову роль у формуванні архітектурного обличчя міста в другій половині XIX століття. Він вважається засновником Львівської архітектурної школи та одним із найвидатніших представників львівського історизму, пише сайт lvivski.info.
Біографія
Юліан Захаревич вчився у Львівській реальній школі, далі закінчив Технічну академію (тепер це Львівська політехніка), потім у Віденській політехніці. Він був членом Центральної комісії з дослідження та консервації пам’яток мистецтва та історії Галичини, в його «реставраторському портфелі» – костел єзуїтів, костел Іоанна Хрестителя, костел Марії Сніжної, перебудова веж костелу Марії Магдалини. З 1860 року він працював інженером на австрійських залізницях, здобуваючи досвід, який згодом стане йому в пригоді в архітектурній практиці. А з 1870-х років львівські архітектори поступово витісняють з місцевого ринку віденських і самі формують модерне обличчя міста. Юліан Захаревич поєднує у своїх проєктах академічні форми неоренесансу та сучасний раціоналізм, по-своєму інтерпретує історизм і любить романтичні елементи в декорі фасадів.
Архітектурна діяльність
Юліан Захаревич спроєктував та збудував багато знакових будівель міста, які й досі вражають своєю красою та величчю.
На розі вулиць Листопадового Чину і Олекси Новаківського привертає увагу мальовничий будинок з червоної цегли під кольоровою дахівкою. Його зведено 1889 року будівничим Іваном Левинським за проєктом Юліана Захаревича для вілли художника Яна Стики, одного з творців «Рацлавицької панорами». Основою композиції наріжного будинку була майстерня мистця з великим вікном. Фасад будинку декорований орнаментами з цегли та керамічних кахлів. Над входом — картуш з трьома щитами — гербовий знак цеху малярів.
Будинок придбав 1911 року Андрей Шептицький, плануючи створити тут музей. Через два роки митрополит передав будівлю українському митцеві Олексі Новаківському (1872–1935), який жив тут до самої смерті. У 1923–1933 рр. у будинку діяла Мистецька школа О. Новаківського. Біля входу — меморіальна дошка О. Новаківського (скульптор Емануїл Мисько, 1972).
Найвеличнішою будівлею на львівській вулиці С. Бандери є головний корпус Національного університету «Львівська політехніка».
Головний корпус Політехніки — триповерхова будівля, яка складає у плані прямокутник з розмірами 113×68 м з двома внутрішніми подвір’ями. Початково будинок був пофарбований у білий колір.
На площу Св. Юра виходить фасад корпусу хімічних лабораторій, розташований позаду головного корпусу Політехніки. У 1876 році за проєктом Юліана Захаревича змурували двоповерховий будинок з двома невеликими внутрішніми дворами. У центрі будівлі — велика лекційна аудиторія з амфітеатром лавок і парт. На фасаді та в інтер’єрі встановлено рельєфи авторства Леонарда Марконі. У 1911 році до хімічного корпусу добудували ще один поверх.
У 1880–1889 рр. костел Св. Марії Магдалини зазнав реставрації, проведеної під керівництвом Юліана Захаревича. Вежі отримали барокове завершення та дзиґар. Тоді ж перед головним входом спорудили терасу зі сходами з двох боків, над якою збудували балкон. Перед входом до костелу посеред клумби встановили фігуру Божої Матері. На фронтоні костелу був намальований образ Св. Марії Магдалини. Костел став теж академічною каплицею для римо-католиків Львівської політехніки.
Помер Юліан Захаревич 27 грудня 1898 року. Його поховали на полі 55 Личаківського цвинтаря у Львові. На його могилі — пісковиковий надгробок з вазою, який архітектор за кільканадцять років до смерті сам спроєктував у стилі неоренесансу.