Народна артистка України, характерна актриса з неперевершеним меццо-сопрано Лідія Остринська усе своє творче життя віддала сцені львівського Національного академічного театру імені Марії Заньковецької. На жаль, життя її несподівано обірвалось у 56 років. Шанувальники згадують її унікальну акторську гру, а режисери наголошують, що замінити Лідію Остринську на сцені вкрай важко. Про творчий шлях талановитої львівської актриси театру та кіно у нашому матеріалі на lvivski.info.
Життєвий і творчий шлях
Лідія Анатоліївна Остринська народилась 14 березня 1967 року. Навчалась у ліцеї № 46 у місті Львові. Вищу освіту здобула у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (на курсі Володимира Лизогуба та Михайла Резніковича).
Після закінчення вишу, юну львів’янку у 1988 році взяв у свої обійми Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької. Вже з перших вистав Лідія Остринська показала непересічний талант і міцний характер. Навіть ліричні героїні у втіленні акторки ставали сильними та вольовими особистостями.
Окремі овації під час кожної вистави здобував вокальний дар Лідії Остринської. Актриса була також солісткою оркестру театру Заньковецької й виконувала різноманітний пісенний репертуар. Її сильне і характерне меццо-сопрано було окрасою більшості програм оркестру. Тож шанувальників таланту Остринської було дуже багато.
Цінували особливі акторські здібності Лідії Анатоліївни режисери. Легендарний актор та режисер заньківчан Федір Стригун подарував Остринській таких незабутніх героїнь, як характерну Одарку у виставі «Сватання на Гончарівці», Галю у популярній виставі «Неаполь — місто попелюшок», Галю Вишняківну у легендарній «Марусі Чурай» і не менш характерну Беттіну у постановці «Циліндр».
Талановита режисерка та акторка Алла Бабенко запрошувала Остринську на ролі Мадлени в «Любий друг» Гі де Мопассана, Настасії Пилипівни в «Ідіоті» та самої леді Макбет у «Макбеті».
А ось у відомого українського режисера-постановника Вадима Сікорського Лідія Остринська впродовж двадцяти років грала виключно провідні ролі. Глядач не міг відвести погляду від Мотрі в «Кайдашевій сім’ї», Кенді Стар у популярній виставі «Політ над гніздом зозулі», захоплювався В’язопуріхою у цікавій постановці «Історії коня» та незабутньою була Мікоела в популярній виставі «Кармен», яку втілила Остринська. Лілія Анатоліївна зіграла майже у всіх постановках вистав відомого львівського драматурга, режисера-постановника Національного театру Заньковецької Ореста Огородника. Неможливо не згадати Наталю у виконанні Остринської у виставі «Останній гречкосій», Надії у виставі «Крига», Марії у цікавій постановці «Соло для мідних труб» чи Марії у виставі «Безодня».
Загалом Лідія Остринська потішила шанувальників своєю характерною грою у понад вісімдесяти театральних виставах.
Проте були в житті львівської акторки й кінозйомки. Вперше Остринську покликали на кіномайданчик у 1990 році. Галицька актриса зіграла роль Аннички у фільмі режисера В. Андрощука “Час збирати каміння”. Далі були зйомки у стрічці «Секонд-хенд» режисера Я. Лупія, де Лідія Остринська зіграла роль дружини Булата. У 2016 львівська актриса перевтілилась у Галю в популярному фільмі «Неаполь — місто попелюшок». Востаннє Остринська вийшла на кіномайданчик у 2018 році, знявшись в українському історичному бойовику Тараса Химича “Король Данило”.
Лідія Остринська не стояла осторонь і громадського життя. Зокрема актриса взяла участь в проєкті на підтримку людей з вадами зору «Відчинилося життя».
Смерть акторки
У ніч на 12 серпня 2023 року Лідія Остринська раптово пішла із життя. Редакторка заньківчан Леся Кічура зазначила, що в театрі не знали про проблеми зі здоров’ям Лідії Анатоліївни:
«Завжди була на позитиві, з усмішкою, яскравою».
Для усіх колег-заньківчан новина про смерть Остринської стала болючим шоком. Кожен згадує про неї, як про світлу та водночас сильну особистість. Окрім того, Лідія Остринська померла напередодні відкриття 106-го театрального сезону у Театрі Заньковецької, де весь вечір повинно було звучати неперевершене мецо-сопрано Лідії Остринської. Проте заньківчанам довелось відіграти виставу без талановитої колеги.
Головний диригент Національного академічного театру ім. М. Заньковецької Богдан Мочурад сказав, що не може повірити у смерть Лідії Анатоліївни:
“Ми вранці отримали цю страшну звістку. Але в це важко повірити. Адже вона ввечері повинна була грати у виставі-концерті «Тільки у Львові»”.
Диригент каже, що актриса була дуже талановита, але попри це не мала жодної зірковості, була доброю і простою у спілкуванні. І попри великий досвід, завжди багато працювала над собою. Мочурад також розповідає про її унікальний голос і про сольну програму, з якою вона їздила з гастролями в Україні та за кордоном.
“У неї був такий тембр голосу, який можна було вирізнити серед інших, – зазначає Богдан Мочурад. – Лідія багато з оркестром співала. Ми записали диск «Трояндовий цілунок».
Колега по заньковецькій сцені, актор Олександр Норчук, каже, що не зустрічав більш відвертої людини, аніж Лідія Остринська. А ще він захоплюється її талантом:
“Це людина-талант, у неї було чого повчитись. З нею було дуже легко працювати на одній сцені. Лідія могла миттєво виручити, якщо хтось призабув слова”.
Режисер-постановник, Заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський наголошує, що замінити у виставах Остринську неможливо:
“Двох однакових людей не буває. І коли роль була написала для певного актора, замінити його неможливо. Адже це буде уже клон, а не оригінал”.
Сікорський згадує про Лідію Остринську, як про надзвичайно обдаровану особистість.
“Вона була дуже талановита, – наголошує режисер. – У ній відчувалась прекрасна театральна школа. Попри сильний характер, Лідія могла пожертвувати своїм его заради певної ролі”.
Згадує Вадим Сікорський і вокальні здібності актриси:
“Чим ширший діапазон талантів у актора, тим цікавішим він буде на сцені для глядача. Лідія Остринська мала чудовий голос. Це був для неї великий плюс. Адже з такою актрисою режисеру легше і цікавіше працювати. Смерть Остринської – велика втрата для мистецького світу”.
Нагороди
У 2005 році Лідія Остринська отримала Премію ім. Віри Левицької від Національної спілки театральних діячів України.
2007 року здобула звання заслуженої артистки України.
А у 2019 львівській актрисі присвоєно звання народної артистки України.