Цей композитор написав сотні творів. багато експертів у галузі музики зазначають, що йому не було рівних. Все це та багато іншого можна сказати про Василя Барвінського, пише lvivski.info.
Представник славетного роду
Рід Барвінських походить з Тернопільщини. Представники цього роду були відомими представниками культури та історії України. Мартин Барвінський був першим українським ректором Львівського університету, а Осип Барвінський – письменником та драматургом. Батько композитора, Олександр Барвінський, взагалі був геніальною персоною – один із засновників наукового товариства Т.Шевченка (НТШ), посол австрійського сейму, автор багатьох книг.
Батько Барвінського спілкувався з “обличчям” української культури – Пантелеймоном Кулішем, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Іваном Франком та іншими особами. Любов до музики Василю прищепила мати – Євгенія Любович – піаністка, учениця Кароля Мікулі, хорова диригента.
Освіта
В дитинстві Барвінський навчався музику у своєї матері та у відомого чеського піаніста Вілєма Курца. Він закінчив львівську консерваторію. У 1906 р. хлопець вступив на правничий факультет Львівського університета, однак згодом покинув навчання та переїхав до Праги, слідом за своїм вчителем Курцом.
У Празі Барвінський став студентом філософського факультету Карлового університету, брав уроки у відомих музикантів. Так у Вітзеслава Новака студіював композицію, а у Леопольда Готфельда брав уроки гри на піаніно. Відвідував лекції відомих музикологів Отакара Гостинського та Зденека Неєдлого.
Музика для фортепіано
Перебуваючи у Празі, Барвінський почав писати композиції – інструментальні твори. У 1908 р. творчість композитора була відзначена срібною лірою. Світову славу приносять музиканту великі фортепіанні цикли “Любов” та “Сюїта на українські народні теми”. Композитор написав велику кількість творів для представників камерної музики. Він був автором “Тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі а-moll” (1910), “Української рапсодії” (1911), “5 прелюдій” (1908) та інших.
На відміну від інших музикантів, він не творив у різних жанрах, а постійно вдосконалював інструментальний. Барвінський мав змогу брати уроки в унікального композитора Жака Далькроза, писав твори для віолончелі. На основні далькрозистських методів Барвінський написав свої п’єси до українських народних танків “Кошичок”, “Киваний”, “Метелиця”.
У Празі молодий композитор зустрічався з донькою відомого фізика Івана Пулюя – Наталею, яка згодом стала його дружиною. Барвінський виступав критиком – писав рецензії на відомих музикантів та їх твори.
Він був автором першого в українській музиці циклу фортепіанних “Прелюдій” (1908), першого в історії української музики “Секстету” (1915), родоначальник багатьох віолончельних жанрів – Сюїти, Варіації, Сонати. Перші солоспіви Барвінського, написані в Празі на слова Богдана Лепкого – знамениті “Нудьга” (“Вечором в хаті”) та “В лісі”, знаменують очевидний симбіоз експресіоністичних елементів із символізмом.
Повернення до Львова
У 1915 р. на вимогу батька та численні прохання представників галицької інтелігенції, Василь повернувся до Львова, очолив музичний інститут. У цьому ж році музикант одружився. З ініціативи Барвінського багато талановитих музикантів Галичини були скеровані на навчання до європейських закладів. Сам композитор працював також інспектором філій інституту, критиком, педагогом.
Барвінський започаткував у Галичині фортепіанну школу. У 1917 р. він створив “Урочисту кантату” й кантату “Заповіт” на слова Т.Шевченка. Барвінській не припиняв своєї діяльності не зважаючи на Першу світову, українсько-польське протистояння та інші перипетії. У 1918 р. Василь Барвінський давав концерти у Києві та інших містах УНР.
Нові твори
У 1934 р., Барвінський очолив Спілку українських професійних музикантів, до якої входили Станіслав Людкевич, Микола Колесса та багато інших творчих особистостей. У 1930-ті рр. композитор склав збірку з 38 українських пісень для фортепіано, створив фортепіанну збірку колядок та щедрівок, збірку 20 дитячих п’єс. Він створив кантату “Наша пісня, наша туга” (слова С. Черкасенка), опрацював інструментував кантату М. Лисенка “Б’ють пороги”, його солоспів “Не забудь юних днів”.
Світове визнання Барвінському принесла “Колискова” в обробці Олександра Кошиця у виконанні Української Республіканської капели. У 1937 р. Барвінський закінчив роботу над “Фортепіанним концертом”, який почав створювати ще у 1917 р. Твір виконував Роман Савицький. Колядка “Небо і земля”, яка в обробці Василя Барвінського посіла перше місце в Європі на міжнародному конкурсі коляд для хорів. Німецький органіст Міхаєль Грілль переклав твори Барвінського для органу з успіхом виконуючи на концертах у світових гастрольних турах.
“Композитор без нот”
У 1939 р., коли Галичину було приєднано до УРСР, Барвінського було обрано депутатом Народних Зборів Західної України. Він також очолював львівську філію Спілки композиторів та був директором Львівської консерваторії.
Коли Львів опинився під владою нацистів, Барвінський перебував в окупації, уникнув репресії та зміг вціліти в жахливому пеклі. Василя Барвінського нацисти арештували у 1941 р. Невідомо як би склалась його подальша доля, якби не втручання двоюрідного брата дружини – Олександра Пулюя, що служив у німецькому війську. Василя звільнили та він продовжив працювати у консерваторії.
Після того як у 1944 р. на Галичині вдруге утвердилась радянська влада, Барвінський продовжив працювати директором консерваторії. Однак все змінилось у 1948 р. Відомого композитора викликали до Києва де й арештували працівники НКВС. Під тиском спецслужб, Барвінський вимушений був дати письмовий дозвіл на ліквідацію своїх творів, які просто спалили.
Барвінському закидали співпрацю з німцями, з націоналістами, зберігання забороненої літератури. Відомо що двоюрідний брат дружини композитора служив у Вермахті (мати Наталі була німкенею), родина Барвінських була споріднена з Шухевичами, тісно повязана з митрополитом Шептицьким.
Над композитором влаштували публічне судилище, на якому багато знайомих Василя виступили проти нього. Барвінського лише підтримали Іларіон Гриневецький та Станіслав Людкевич. Василю присудили 10 років мордовських таборів. У Мордовії Василь перебував з дружиною, однак подружжя не бачило один одного.
Відомий музикант повернувся із заслання лише у 1958 р. Одразу ж після звільнення Барвінський зайнявся відтворенням з пам’яті великої кількості матеріалу, що був знищений. Барвінський став “композитором без нот”. Здоров’я чоловіка було сильно підірване. Наталя Барвінська пережила інсульт, її розбив параліч. У 1963 р. помер і Василь Барвінський. Видатного композитора поховали на Личаківському цвинтарі.
За іронією долі, наступного року його посмертно реабілітували, однак ще тривалий час твори композитора ніде не демонстрували. І це попри те, що його твори звучали у Швеції, Італії, США та багатьох інших країнах. Частину творів Барвінського вдалось знайти. Так з Аргентини повернувся “Фортепіанний концерт”.