Малоосвічені селяни часто ставали жертвами шахраїв. Починаючи з останньої чверті ХІХ століття галицька преса майоріла повідомленнями про аферистів та обманутих наївних мешканців Львівщини, пише lvivski.info.
Ошуканство на ярмарках і торгах
Прибутковим для злодіїв був Мостиський повіт. Як писала тогочасна преса, ошукували селян насамперед на місцевих ярмарках. 25 лютого 1875 року на одному з ярмарків у Мостиськах до продавчині волів Настки Куп’якової підійшов єврей, який представився родичем її орендаря і люб’язно завів з нею бесіду, а тоді запросив на чарку до шинку. Під час цієї бесіди він сказав, аби Куп’якова розповіла своєму орендарю, що поширюють фальшиві купюри номіналом 50 і 100 злотих, на таких немає штемпеля.
Коли Настка це почула, відразу дістала всі зароблені за день гроші й почала перевіряти, чи мають вони штемпель. Єврей взяв 100 злотих у свої руки, оглянув банкноту і сказав, що вона справжня, а тоді покинув шинок. Перед цим купюру Куп’якової він непомітно замінив на вексель і віддав його Настці, у такий спосіб вкравши в неї 100 злотих.
Ошуканці полюбляли й торги у великих містах. Наприклад, у жовтні 1930 року преса писала про Стефана Теодорця із села Боляновичі, який приїхав на торги до Львова, що проходили на вулиці Різницькій (Наливайка), а там дурисвіти запропонували йому дві золоті обручки за 40 злотих. Дешеву ціну вони пояснили тим, що ці обручки отримали не зовсім легально. Однак Стефана зацікавила така пропозиція, тож він придбав їх, а коли приніс оцінити обручки фахівцю, він сказав, що це всього-на-всього мідь.
Бізнес на ухилянтах
У жовтні 1907 року в Мостиськах поліція розсекретила схему хабарів від призовників. Якийсь селянин заплатив агенту 600 крон, аби той допоміг визнати його непридатним і звільнити від служби у війську. Цей агент забрав гроші собі, а до комісії, яка фіксувала непридатність, він не пішов, бо боявся, що комісія видасть його поліції. Однак це і так сталося, адже тоді таких «бізнесменів» було багато, тож цього афериста видав поліції його конкурент.
Працювали аферисти за такою схемою: якщо клієнта комісія визнає непридатним через його стан здоров’я чи інші об’єктивні причини, то аферист каже, що це він домовився і гроші залишає собі. Якщо ж комісія не звільняє клієнта від служби, то агент усе одно залишає собі гроші за те, що він нібито намагався домовитися.
Махінації з отриманням роботи
В 1929 році поліція провадила справу про Казимира Каселя – поштового урядника. Він за гроші обіцяв людям влаштувати їх на державні та адміністративні посади. Наприклад, видурив у Юліана Тарнавського із Судової Вишні 100 доларів за посаду канцеляриста у Львівському апеляційному суді, а в Емілії Кузик із села Шишоровичі взяв аванс 50 злотих за те, що переведе її з шкільної кураторії Львова до Коломиї. Всі його клієнти вірили Каселю, оскільки той запевнив їх, що має багато знайомих серед львівських чиновників і суддів.
У 1930 році на львівському вокзалі заарештували також Рудольфа Поппера – працівника кіоску. Він обіцяв взамін за певну суму знайти посаду на залізниці Михайлу Шпаляру та Юзефу Воглю із Судової Вишні. Після викриття його афери Рудольф усе ж повернув взяті 520 злотих від Шпаляра та 350 від Вогля. Поліція з’ясувала, що так він обманув ще дев’ятьох осіб.
У 1933 році в Мостиськах один чоловік заявив, що він влаштовує на роботу у Франції і готує потрібні для цього документи. Так аферист зміг ошукати сімох осіб. Наступного року в селі Золотковичі ще один аферист Микола Поротко також нібито влаштовував на роботу у Франції. Він зібрав сімох людей і залишив їх біля французького консульства у Львові, а сам зайшов у середину будівлі. Потім вийшов звідти, роздав фіктивні квитки до Франції, зібрав у людей по 100 злотих і завіз їх на львівський вокзал, залишивши там ні з чим.
Фото: photo-lviv.in.ua