Тисячі українців вимушено покинули свою домівку через війну. Проте наш народ не може зламати ніщо. Яскравий доказ – історія Надії Майстренко. Вона переїхала з Чернігівщини до Львова й відкрила тут nail-салон. Про її історію далі на lvivski.info.
Як тривала евакуація?
Для проєкту «24 каналу» «Свої» Надія розповіла, що до 24 лютого жила з чоловіком та двома дітьми в місті Мена, що на Чернігівщині. Потім вони переїхали до мами чоловіка, яка живе в тому ж місті, оскільки їхня квартира знаходилася на останньому 5-му поверсі багатоповерхівки. Будинок мами був значно безпечніший, бо нижчий і з погребом. Через деякий час прилавки магазинів спорожніли. Багато тамтешніх фермерів почали безплатно ділитися з жителями молоком та хлібом. Зв’язок не блокували, тому була змога дивитись українські новини.
За словами Надії, страшно було, коли росіяни почали скидати на Чернігів бомби. Над Меною часто пролітали військові літаки, однак місту пощастило, бо на нього не скидали нічого, на відміну від Чернігова. У березні Надія вирішила їхати до Львова, бо тут жила її старша донька, якраз планувала вступати до університету.
Їхати через Чернігів було неможливо, тому довелося об’їжджати. По дорозі Надія бачила обстріляні будинки, зокрема, їхала через Короп, де йшли бої. Потім знайшла автобус із Коропа. Маленького сина Юру із собою не брала, щоби не ризикувати його життям. Однак і у Львові не було безпечно: на другий день після приїзду в місто прилетіла ракета. Тут вона вперше почула звук прольоту та вибуху ракети.
450 доларів для старту
Загалом Надія привезла зі собою 600 накопичених доларів. Ще перед виїздом знайшла собі у Львові роботу, домовилася з однією дівчиною, щоби працювати майстринею манікюру та педикюру в її салоні. Згодом знайшла ще одну роботу в іншому салоні. У салонах жінці допомагали знаходити клієнтів.
Оскільки до повномасштабної війни майстриня звикла працювати сама на себе, то важко було призвичаїтися до думки, що хтось керує. Тому, потроху почала шукати для себе приміщення, хоча й продовжувала інколи ходити до салонів.
Спершу Надія знайшла дівчину, яка їй створила Instagram-сторінку, потім запустила рекламу цієї сторінки. Тоді чоловік передав із дому все обладнання жінки й вона почала шукати приміщення. Це вдалося доволі швидко й легко, хоча й кімнатка маленька. Загалом, знадобилося 450 доларів для старту. За них Надія і відкрила бізнес – затишний nail-салон майже в центрі Львова.
Усім іншим Надія радить не боятися і просто пробувати. Вона знає багато людей, які бралися сьогодні за одне, завтра за інше і, зрештою, знайшли те, що вміють добре, справу до душі. Вони багато працювали, помилялися, втрачали час та гроші, але не здавалися.
Питання мови
Надія зізналася, що у Львові їй дуже приємно чути рідну українську мову. Вдома на Чернігівщині говорили зазвичай суржиком, тому жінці сподобалося чути чисту українську у Львові.
«Це наша рідна мова. Зараз такий час, який дає можливість показати людям, що українська – не якесь «село», а рівня. Я навчалась у Харкові колись, і тоді часто чула насмішки з моїх слів, чисто українських. А в нас тоді взагалі навчався хлопець, українець, який не розумів української, от зовсім. Я так дивувалась, як можна жити тут і не розуміти своєї державної мови…», – каже жінка.
Надія зізналася, що був час, коли вона соромилася своєї мови, однак на російську все одно не переходила. Каже, що мову знищувати не можна, бо з цього починається народ.
Фото: 24 канал