9 травня 2022 р. 90-річний ювілей, в умовах війни, святкував відомий львівський історик Микола Крикун. Історик зробив величезний вклад у розвиток історичної науки, написав багато книжок, зібрав величезну кількість архівних матеріалів, пише lvivski.info.
Дитячий будинок, війна, університет
Микола Крикун народився 1932 р. на Київщині. Дату народження, 9 травня, майбутній історик обрав сам, оскільки його немовлям залишили поблизу дитячого будинку у Житомирі.
Хлопчик народився у страшний час, коли на українських теренах лютував голодомор. Вочевидь мати вирішила таким чином врятувати дитину від жахливої смерті. Далі Крикуну довелось пережити евакуацію до Середньої Азії, оскільки у червні 1941 р. Німеччина атакувала СРСР.
Після війни дитячий будинок, в якому мешкав майбутній історик, був передислокований до Стрия. Саме у цьому місті хлопець закінчив середню школу із срібною медаллю. У буремні повоєнні роки багато вихідців із дитбудинків йшли служити до війська або ж потрапляли у кримінал, а Микола Крикун поринув у науку.
За словами Крикуна, у провінційному Стрию було дуже мало книжок на історичну тематику. Серед них був “Наполеон” Е.Тарле, яку хлопець прочитав із захопленням. Крикун вирішив вступати до Інституту міжнародних відносин у Москві, здав на “відмінно” іспит з німецької мови, однак не пройшов мандатну комісію.
Після цього молодик вирішив навчатись у Львові – став студентом геологорозвідувального факультету Політехнічного інституту, а згодом продовжив навчання на історичному факультеті Львівського університету. Після закінчення університету, Крикун вступив до аспірантури, пройшов шлях від звичайного асистента до професора, завідувача кафедри. У 1957-1958 рр. працював учителем історії в середній школі села Гірське Меденицького району Дрогобицької області. Проходив стажування у Польщі, Чехословаччині, Болгарії.
Історик захистив дисертацію у далекому 1965 р. на тему “Народонаселення Подільського воєводства в XVII-XVIII століттях (1629-1776)”. Докторську дисертацію вчений захистив у 1992 р, а у 2007 р. отримав звання заслуженного профессора. Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні 26 вересня 2012 р. відзначив українського вченого почесним званням “Doktor Honoris Causa”. Микола Григорович уклав картотеки про населенні пункти Подільського, Брацлавського, Київського воєводств у XVI–XVIII ст.
Микола Крикун – автор сотень статей та рецензій, понад десятка монографій. Серед робіт Крикуна слід відзначити “Повітовий устрій Подільського воєводства XV-XVI ст.” (1992 р.), “Між війною і радою: Козацтво Правобережної України в другій половині XVII – на початку XVIII століття: Статті і матеріали” (2006), “Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали” (2011), “Кордони воєводств Правобережної України у XVІ–XVIII століттях” (2016). Значну кількість монографій Микола Крикун видав власним коштом.
Роздуми про науку та життя
Микола Крикун ніколи не був кар’єристом, мисливцем за матеріальним добробутом, а лише фанатом власної справи. Професор влучно зауважує, що головна біда сучасної історичної освіти в Україні полягає у тому, що на історичних факультетах навчається чимало студентів, однак науковцями стають одиниці. Оскільки заняття історією не приносить науковцям належних матеріальних заробітків. Аби відкрити щось нове, потрібно витратити чимало часу, власні кошти. А це може дозволити собі далеко не кожний.
Микола Крикун слушно зауважує, що сучасні технології дозволяють студентам та науковцям отримати будь-яку інформацію. Наприклад можна з легкістю потрапити зі Львова до Кракова, отримати цифрові копії багатьох документів. У радянські роки доводилось отримувати багато дозволів від партійних та силових структур, спочатку вирушити зі Львова до Києва та Москви, а вже звідти – до Варшави та Кракова.
Історик зробив величезний вклад у дослідження Подільського воєводства – кордони, адміністративно-територіальний устрій, населення. Вчений досліджував архіви та матеріали бібліотек у Москві, Ленінграді, Гданську, Варшави, Кракова та інших міст.
На думку Миколи Крикуна, українським історикам слід було вивчати матеріали щодо історії України, що зберігались у російських архівах, зокрема у Москві. Адже там є унікальні документи щодо політичної історії України, різноманітних постатей.
Через проблеми із зором та поважний вік, Микола Крикун не може займатись науковою діяльністю. Студентам, які мали змогу бути на лекціях історика, він запам’ятався як людина, яка блискуче володіє матеріалом, як суворий викладач. “Візитною карткою” лекцій Миколи Крикуна стало жорстке ставлення для студентів, що запізнювались – після того як викладач зайшов до аудиторії, студенти що запізнились, не мали права зайти до приміщення.