Місту Лева справедливо можна віддати першість у багатьох речах, про які знає, мабуть, кожен мешканець та турист, який сюди приїжджає. Проте насправді мало-хто знає про ще одну річ, завдяки якій можна віддати першість нашому місту, — це страхітливі історії, пише сайт lvivski.info.
Ні, мова піде не про численні легенди, якими оповитий Львів та його видатні архітектурні споруди, — у цьому матеріалі ми розкажемо про місцевого “короля жахів” Стефана Грабінського, страхітливі оповіді якого можна сміливо поставити на одні ваги з творами відомого світового професіонала у цій справі Стівена Кінга. Не чули про такого? Тоді ця публікація — для вас.
Хто такий Стефан Грабінський?
Стефан Грабінський — досить відомий у сусідній Польщі письменник (власне, його творчість приписують саме польській літературі), представник жанру жахів періоду першої половини двадцятого століття.
Народився майбутній геній страхітливого жанру у Кам’янці-Струмиловій (сучасна Кам’янка-Бузька, що на Львівщині), у сім’ї греко-католицьких інтелігентів, де голова родини, батько, займав високу посаду — очолював суд. Юний період життя Стефан провів неподалік від Самбора, а згодом, після того, як помер його батько, з сім’єю перебрався до Львова.
У Львові перед майбутнім письменником відкривалися величезні можливості, і хлопець обрав пріоритетом освіту. Спершу навчався у Бернардинському ліцеї, згодом вступив до Львівського університету, де вивчав курс польської літератури та філології. Після здобуття освіти Стефан пішов викладати, працював у міських гімназіях, де навчав дітлахів літературі та філології.
Хто бував у районі Підзамче, на вулиці Лобачевського, то мусив неодмінно проходити повз житловий будинок. Саме у цьому свого часу мешкав Стефан Грабінський (тоді це була вулиця Пястів). Тепер довідатися про те, що саме тут мешкав колись відомий письменник, можна завдяки меморіальній табличці, яку розмістили вже у період Незалежності, віддаючи шану королю жахів.
Сумний, проте досить цікавий факт з біографії Грабінського: ще з юності він захворів на туберкульоз кісток — хвороби, від якої досить рано повмирали його батьки, і саме цей факт вплинув на формування світогляду майбутнього генія жахів.
Страхітлива творчість і реалії Жовківського передмістя
Стефан Грабінський славиться, здебільшого, завдяки малій прозі. Найкраще йому вдавалося писати страхітливі новели. Невпевнений у собі, спершу письменник придумує для себе псевдонім Стефан Жальний — під цим іменем і вийшла перша його збірка у 1909-му році, яка отримала назву “Із винятків”. Збірка вийшла вдалою, проте не вона принесла йому славу.
Справжнього успіху принесла авторові наступна збірка — “Демон руху”. Вже сама назва наштовхує читача на те, що це добірка творів жанру жахів. У ній містилися оповідання — жахливі історії, пов’язані з залізницею та поїзда. Згодом з цими образами і буде асоціюватися письменник зі Львова.
Ще один цікавий факт для наших читачів: Стефан Грабінський розповідав, що в основу його збірки “Демон руху” лягли реальні історії Жовківського передмістя.
Демонолог зі Львова
Саме славетного Стефана Грабінського можна назвати справжнісіньким демонологом, знавцем магії та парапсихології. Такі знання письменник мав, вочевидь, через те, що його молоді роки не були надто яскравими на життєві події — довелося рано попрощатися з рідними, та й самому багато років намучитися із нелегкою хворобою. Живучи з такими думками та такою реальністю, потрібно було знаходити щось справді паранормальне, щоб хоча б якось пояснювати для себе реалії жорстокого світу.
Місця, де відбуваються події у творах Грабінського, — це, здебільшого, глухі та далекі провінційні містечка, закинуті будівлі. Особливе місце у його творчості варто віддати таки образу залізниці, про яку ми згадували вище. Зазвичай у його творах можна було прослідкувати одну конкретну схему: звичайний герой починає стикатися у житті з незвичайними явищами, що найчастіше приводило його до кардинальних внутрішніх змін. Ще частіше такі явища приводили до цілковитої згуби персонажа твору.
Несприйняття натуралістичними колегами і останні роки життя у Брюховичах
Так, збірка “Демон руху” таки наробила шуму у письменницькому світі і отримала свою популярність. Щоправда, така хвиля піднесення Стефана Грабінського була зовсім недовгою.
Дуже “заважала” письменнику тодішня реальність. Його колеги-письменники не надто сприймали нестандартну на той час творчість — вони були, здебільшого, натуралістами, тому жодних страхітливих розповідей абсолютно не сприймали. Твори Грабінського, які були на грані з фантастичними жахами, ну ніяк не вписувалися у їхнє сприйняття літератури.
Тільки після Другої світової війни творчість письменника знову почала привертати увагу, з’явився пожвавлений інтерес до його жахів. Можливо, після воєнних подій людство переоцінило чимало явищ і чимало переплетень знайшли саме у творах Грабінського, хтозна.
У 1931-му році ще доволі молодий Стефан Грабінський пішов на пенсію. У той період він поїхав жити у Брюховичі, що неподалік від Львова, прагнучи полегшити шалені болі, які завдав йому туберкульоз кісток. Забутий і покинутий всіма, невизнаний король жахів з Львівщини, твори якого користуються популярністю у наші дні, провів останні роки свого життя у цілковитому усамітненні. Не маючи достатньо засобів для життя, мучився не тільки від хвороби, але й і від злиднів.
Сучасники можуть віддати шану письменнику, генію жахів та чудовому парапсихологу у творчості, відвідавши Янівське кладовище у Львові, де тільки у 2017-му році було знайдено його поховання та розчищено від сміття, встановлено новий надгробок, — складається враження, що впродовж стількох десятиліть не знайшлося жодної живої душі, яка б могла опікуватися могилкою письменника. Саме так знайшов останній спочинок Стефан Грабінський…