Проміняти кар’єру на коміка (частина 2)

Мабуть, старше покоління добре пам’ятає колоритний дует довготелесого Юрія Тимошенка і маленького Юхима Березіна, Тарапуньку і Штепселя любили всі, від дітей до генсеків, про них складали вірші та анекдоти, буквально розривали на вулицях і мріяли побувати на концерті, пише сайт lvivski.info. Це дійсно справжня народна слава, коли діти складають віршик:

“До-ре-мі-фа-соль-ля-сі, їхав Штепсель на таксі, Тарапунька причепився і безплатно прокотився”.

Можливо, хтось пригадує і талановиту співачку Юлію Пашковську, другу дружину Тарапуньки…

Штепсель одружує Тарапуньку

Шляхетний Юрко залишив колишній дружині Ользі Кусенко шикарну трикімнатну квартиру в центрі Києва, забрав лише друкарську машинку і ковану скриню з детективами Агати Крісті. З Юлією вони одружилися у Полтаві 1961 року. І перший час довелося… жити в підвалі у костюмера, адже квартиру в Києві Тимошенкові не дали, а от у Полтаві виділили. Врешті-решт, Юхим Березін, який залагоджував усі справи, пішов до голови виконкому і прямо спитав, як же їм тоді виступати, якщо Тарапунька буде у Полтаві, а Штепсель у Києві? Невже хочете розвалити дует? Підірвати економіку радянської України? Цього допустити не могли, і подружжю виділили трикімнатну квартиру.

Через рік після весілля народився Сашко, якого назвали на честь «хресного батька» Тарапуньки – Олександра Довженка. У його листі були такі слова:

«Найдіть собі лагідну жінку, одружіться, народіть сина і назвіть Сашком…»

Ще через чотири роки з’явився Юрко. Тимошенко їх дуже любив, а дружину ніколи не ревнував, хоча до неї залицялися чоловіки, адже була красунею. На одному з «Блакитних вогників» (а загалом їх було 15) Юлю навіть запросив на вальс Микита Хрущов!

Вона згадувала:

«Протягом багатьох років ми давали по два концерти щодня, а у суботу та неділю — три. Я співала у другому відділенні чотири-п’ять пісень, зрозуміло, наживо — про жодні фонограми тоді й мови не могло бути. Стала першою виконавицею багатьох пісень: “Червона троянда” Анатолія Горчинського та Леоніда Татаренка, “Три поради” Ігоря Шамо та Юрія Рибчинського, “Рози на пероні” Анатолія Горчинського та Олександра Богачука, “Скрипка грає” Ігоря Поклада та Юрія Рибчинського. Багато з них записані на платівки. 90 відсотків мого репертуару — рідною українською мовою.»

Юлія ще примудрилася 1964 року закінчити вокальний факультет Київського естрадно-циркового училища, з 1962 року упродовж 10 років брала приватні уроки співу у всенародно улюбленої Клавдії Шульженко, яка стала для неї наставницею, як Довженко для Юрія. З 1969 року стала учасницею ВІА «Граймо!», пропонували їй співати і в ансамблі «Смерічка», хоча Юрій і не хотів популярності дружини. Втім, вони всі разом зняли 7 гумористичних фільмів, де самі були режисерами, сценаристами і акторами: «Їхали ми, їхали», «Смеханічні пригоди Тарапуньки та Штепселя», «Хвилюйтесь, будь ласка», «Рівно двадцять з хвостиком» та інші. Пробувалася Юля на роль в гучному фільмі «Іванна» і навіть на роль Оксани з «Вечорів на хуторі біля Диканьки», де Тимошенко міг зіграти дяка, але не склалося.

Коли діти були маленькими, доводилося тягати їх з собою по гастролях, але це було дуже важко, бо ж давали по 30-60 концертів на місяць, до тисячі в рік! Тож дітей стали залишати з нянею і рідко їх бачили… Юрій якось спитав у синів, чи сумують вони за батьками, а Сашко відповів:

«Та яке, ви такі зручні батьки — вас ніколи вдома немає.»

Така була ціна всенародної любові. Але їх дійсно надзвичайно любили, влаштовували бійки за квитки, «розривали» своїх кумирів на вулицях і навіть лягали на рейки, щоб не відпустити, тож доводилося давати концерти просто на вокзалі, в кожній палаті у лікарні… За 18 років вони жодного разу не мали відпустки! Це все було дуже важко, а зарплатня невисока: Тарапуньці і Штепселю платили за концерт по 19 карбованців, Юлі спочатку 8, потім 12. Але артисти були надзвичайно скромними та простими і, здавалося, не розуміли своєї величі.

Пів царства за колінвал

Тарапунька любив швидкість. Один з перших моторолерів, а потім і одна з перших іномарок в Києві з’явилася саме у Юрія Тимошенка, та ще й яка! Юлія стверджувала, що «це був американський “Додж Крайслер”, вагою 2,5 тонни, на якому їздив австралійський посол. Майстер в московському дипломатичному гаражі, великий фанат Тарапуньки, спеціально пошкодив якийсь дротик, і машину списали.» Найімовірніше, жінка помилилася, тому що марки Dodge Chrysler не існує, це міг бути Dodge Charger,  що випускався заводом Chrysler. На жаль, світлин дива техніки не збереглося.

Юрій був, м’яко кажучи, не найкращим водієм, одного разу своїм «танком на колесах» навіть збив трамвай, після чого ще довго виплачував штраф за «псування громадського майна», іншого разу зніс двері гаража… Тому часто машину водила замість чоловіка Юлія. Але він дуже любив американське диво автопрому: мало того, що всі радянські оборонні підприємства виготовляли для нього автозапчастини, одного разу підняли «на вуха» всю контррозвідку СРСР і США, організували цілу спецоперацію, щоб знайти для його машини… колінвал!

У звичайному житті Тимошенко був зовсім не таким, як на сцені: дуже серйозний і мовчазний, імпульсивний і непередбачуваний, любив футбол, більярд, раків і пиво, бублики з молоком, гральні автомати, збирав марки, за якими міг летіти через пів союзу, грав на губній гармошці. І, як всі українці, був роботящим: сам спроєктував дачу, зробив ремонт, любив робити щось руками: виготовив тумбочку для взуття та дерев’яний світильник у вигляді такси, в якої лампочка на мордочці, а вимикач… під хвостом. З гастролей він віз шурупи, цвяхи, інструменти та інше залізяччя. Притому був справжнім інтелігентом: пообіцяв Довженку вивчити англійську мову і вивчив на такому рівні, що читав книги в оригіналі, листувався з головним диригентом філармонії Нью-Йорка Леонардом Бернстайном і приймав у себе вдома американського джазмена Дюка Еллінґтона, який згадував, що найкращим днем його перебування в СРСР 1967 року були гостини у київського «коміка Юрка», який частував українським борщем, варениками і соковитим гумором без перекладача.

А ще Юрій дуже переймався долею простих бідних людей, захищав і допомагав. Користуючись прихильністю генсеків Сталіна, Брежнєва, Хрущова, витягував людей із в’язниць. Навіть в партію не вступив, віджартовуючись, але йому все сходило з рук. Він відстоював і права євреїв, зокрема друга Фіми Березіна, якого через єврейське походження часом принижували і навіть не дали звання народного артиста СРСР, а Юрій без друга відмовився його отримати. Ледве дали «народних артистів УРСР», коли Юрко заявив:

«Або обом, або нікому!»

Одного разу він навіть дав «у морду» якомусь московському чиновнику за те, що назвав Фіму «жидом». За таку прямоту чиновники не любили Тимошенка і намагалися всіляко накапостити, через це і Юлія Пашковська так і не отримала звання народної артистки, хоча подавалася 6 разів… Але головне – що вона мала народну любов!

Сім похоронів

Від Олександра Довженка Юрко навчився в обід пропускати чарочку-другу і палив по дві пачки найміцніших цигарок «Camel» на день. Без них не міг жити, вони й позбавили його життя… На гастролях в Ужгороді 1986 року під час виступу у нього стався інфаркт, Юрій близько місяця пролежав у лікарні, а коли вже мав їхати додому, на вокзалі не витримав, «стрельнув» у когось цигарку, які йому категорично заборонили лікарі, і впав замертво… 1 грудня 1986 року народного улюбленця не стало, і відтоді все пішло шкереберть.

Про це не написала жодна українська газета, не повідомили по радіо і телебаченню, але на похорон віддати шану всенародному улюбленцю прийшло безліч людей. Фіма-Штепсель розгубився і вперше не знав, що сказати. Вони були, як сіамські близнюки, хоч і дуже різні, але в усьому доповнювали один одного, їхня неймовірна 50-річна дружба витримала випробування часом, грошима, славою… Юхим без друга виступати не зміг, в нього погіршилося здоров’я, тож він з коханою дружиною Розітою вирішив поїхати у гості до доньки в Ізраїль, яка вийшла за відомого актора Леоніда Каневського. На третій день гостини в Березіна стався інфаркт, а потім розвинулася хвороба Паркінсона, яка назад його вже не відпустила, помер Фіма 2004 року.

А Юлія Пашковська після смерті чоловіка за сім років поховала майже всіх близьких людей: старшого сина, батька, брата з дружиною, маму… Жінка-розпорядниця на похороні сказала тоді:

«Коли ви ховали чоловіка, я знала, що скоро знову прийдете до нас – у чоловіка були напіврозплющені очі, а це означає, що він шукав когось із найближчих, аби забрати за собою…».

Юлі не хотілося жити. Аби якось втриматися і стати сильнішою, вона почала займатися культуризмом, накачала м’язи. Працювала тамадою, водієм. Молодший син став юристом-міжнародником і подарував Юлії трьох чудових онуків: Олександра, який пішов стопами батька і теж став юристом, Данила і Георгія. А ще в неї з’явилося нове кохання – сербський композитор Драгомир Ристич, жінка вивчила сербську мову і навіть співала пісні, вони прожили разом 7 років, але вийти заміж вона більше так і не схотіла. На жаль, він теж трагічно загинув – Драгана збив автомобіль… До речі, точно невідомо, що саме сталося зі старшим сином Тимошенків – він або загинув у автокатастрофі, або наклав на себе руки, не пробачивши матері нового роману… Переживши сім смертей, вона все одно до останку залишалася вродливою, доглянутою і в душі молодою жінкою, яка дуже любила людей.

В останні роки життя Юлія Максимівна почала часто хворіти, в Києві їй було самотньо, тож їздила до Львова, де були давні подруги, а 17 червня 2014 року талановитої співачки і акторки не стало, поховали її поруч з чоловіком і сином. Вона ще так багато хотіла зробити, мріяла встановити в Києві пам’ятник Тарапуньці і Штепселю, відкрити їхній музей, але не встигла… Поступово йде з життя те покоління, яке ще пам’ятає славнозвісний дует і вродливу талановиту співачку, яка в радянські часи майже всі пісні співала українською мовою. А ще Юлія все життя мріяла познайомитися з першою дружиною Тарапуньки – Ольгою Кусенко, яка, на відміну від неї, мала звання і народної артистки УРСР, і народної артистки СРСР. Цього так і не сталося при житті, але, за іронією долі, вони поховані на Байковому цвинтарі поруч, через дорогу – дві великі Українки, одна з яких закінчила своє життя на самоті, лише з котами, а інша віддала все заради щасливих 26 років сімейного життя зі славетним метром естради і народним улюбленцем Тарапунькою.