18 червня біля Донецька від мінометного вогню рашистів загинув 27-річний Артемій Димид – учасник Революції Гідності, боєць АТО, син іконописиці Іванки Димид-Крип’якевич та першого ректора УКУ отця Михайла Димида, правнук історика Івана Крип’якевича та підпільного священника УГКЦ Артемія Цегельського, пише lvivski.info.
Артемій навчався у Львівській академічній гімназії, а потім – у Львівському фізико-математичному ліцеї та УКУ (випускник кафедри історії). Із 7-річного віку був членом та вихованцем скаутської організації «Пласт».
Брав участь у протестах на Майдані. Був очевидцем розстрілів 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській. Весною того ж року поїхав на Кримський півострів для підсилення проукраїнських сил під прикриттям купівлі мотоцикла. Потім вступив добровольцем у «Азов». Брав участь в боях у районі Широкого. Пізніше перевівся в спеціальний підрозділ «Гарпун». Після повернення з АТО почав працювати, підтримувати інших учасників військових дій. Багато подорожував, активно займався парашутним спортом.
Після 24 лютого 2022 року за власним бажанням повернувся зі США, щоби захищати рідну країну від окупантів. Ще в Штатах купив бронежилет і каску та, щоб не платити за перевезення в літаку, надягнув броню на себе. Здивованій стюардесі сказав, що він з України і йому так безпечніше. Вдома зібрав решту спорядження, які збереглися ще з часів АТО, склав присягу і одразу вирушив на передову.
«У нього були крила, і він їх не ховав»
Артемій захоплювався екстремальними видами спорту, відвідав понад 50 країн. Сестра захисника Емілія Димид у коментарі Tvoemisto.tv розповіла, що він міг попросити в друга саксофон і навчитися на ньому грати за кілька днів, міг перетнути мотоциклом пів світу, не сидів на місці. Його цікавило життя, дії, рух.
«Він міг їхати на лижах без снігу, міг видертися на, знаєте, оці величезні вітряки, він міг літати. По-справжньому літати. У нього були крила, і він їх не ховав», – каже вона.
Андрій Безпалюк, колега Артема з «Авіації Галичини», додав, що стихією воїна було небо. Він міг годинами розповідати про різні літаки, а в катанні на лижах йому не було рівних.
В організації «Пласт» Артемія згадують як безстрашного мандрівника з гострим розумом, що був нерозлучний з адреналіном та життя якого – суцільна пригода.
«Не боявся смерті»
На проповіді про Артемія президент УКУ, митрополит Філадельфійський УГКЦ Борис Ґудзяк виголосив:
«Артемій Димид був безстрашний… Я вірю, що глибоко в серці Артемія палав вогонь його хрещення. Бо людина, яка не боїться, вже живе у вічності. В час, коли майже всі бояться майже всього, Артемій не боявся. Не боявся смерті».
Про це ж сказав і батько Артемія Михайло Димид у коментарі Tvoemisto.tv:
«Разом зі своїми побратимами вони говорили про смерть. І Артемій говорив, що для того, аби бути воїном, для того, щоби бути громадянином, треба постійно бути готовим померти».
Товариш воїна з УКУ Мирко Лесюк охарактеризував Артемія як екстравагантного та божевільного в доброму сенсі слова. В Артема було дуже загострене відчуття справедливості. Якщо хтось насміхався з когось в університеті, то Артем захищав їх як старший брат. Він заступався за всіх пригноблених. Для нього всі були рівні.
До слова, за ініціативи сім’ї загиблого бійця, УКУ започаткував стипендійний фонд імені Артемія Димида. Стипендію в університеті надаватимуть пластунам, які вступатимуть на бакалаврські та магістерські програми УКУ. За словами проректорки університету Наталки Климовської, ціль – зібрати 75 тисяч доларів у сталий фонд, що дозволить покривати витрати на навчання студента/студентки в університеті щороку.