Борис Возницький – український мистецтвознавець, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), почесний доктор наук та академік, пише lvivski.info.
Народився Борис Возницький неподалік міста Дубно Рівненської області. Після взяття радянськими військами Дубно в березні 1944 року був мобілізований і потрапив на фронт. Коли мама Бориса побачила малюнки, зроблені ним в армії, почала наполягати на тому, щоби він вивчав мистецтво. Після цього він потрапив до Львова, для якого став знаковою постаттю.
Ініціатор створення музеїв та організатор виставок
Як музейник Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках, де зініціював створення місцевого історико-краєзнавчого музею. Під час організації експедицій в ближні села, знайшов унікальні речі, які тепер зберігаються у Винниківському історико-краєзнавчому музеї та в Олеському замку.
Згодом він став ініціатором створення таких львівських музеїв, як Музей мистецтва давньої української книги, «Русалка Дністрова», Музей найдавніших пам’яток Львова, Музей скульптури Йогана Георга Пінзеля. Загалом створив 16 музейних комплексів у Львові та області.
Протягом 1960–1962 років Возницький працював заступником директора Музею українського мистецтва у Львові. Пізніше був призначений на посаду директора Львівської картинної галереї (з 1998 року – Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького). Упродовж 50-ти років, коли він був на цій посаді, організував безліч історико-художніх виставок, серед яких велика експозиція «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття», виставка «Іван Виговський: особа і час», «Розп’яття»…
Рятівник шедеврів
Величезне значення для нащадків має рятувальна діяльність Возницького та його команди. Саме завдяки їм львів’яни мають збережений храм святого Андрія та палац Потоцьких.
Він фактично заново відкрив для України та світу творчість скульптора Іоанна Георга Пінзеля та показав усім понівечені і викинуті з храмів скульптури, які знайшов у галицьких селах ще в 60 – 70-х роках минулого століття. У 21-му столітті ці скульптури експонували у паризькому Луврі та у Відні.
За приблизними підрахунками, Борис Возницький з командою врятували 36 000 унікальних експонатів та артефактів, серед яких гобелени, меблі, картини, мармурові та дерев’яні скульптури, унікальні зразки сакрального мистецтва.
Чи не найбільше Борис Возницький відомий як рятувальник саме фортифікаційних споруд, тому його називають «ангелом-охоронцем замків». Зусиллями мистецтвознавця отримали нове життя Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький замки, які з його ініціативи було об’єднано в туристичний маршрут «Золота підкова Львівщини».
Він же врятував П’ятничанську вежу, Бернардинський комплекс у Львові, каплицю Боїмів. Також багато зробив для комплектування фондів відродженого палацу Розумовського в Батурині.
Співробітники, які працювали з Возницьким у замках, пригадують, що він не боявся привидів, але деколи, коли залишався там ночувати, брав із собою сокиру.
Борис Возницький загинув у свої 86 років через серцевий напад. Він стався, коли академік був за кермом…
До слова, торік у Львові, на стіні одного із житлових будинків, намалювали мурал із зображенням Бориса Возницького.
