На Пагорбі Слави у Львові, серед трьох пам’ятників можна знайти і пам’ятник, присвячений загиблим у боях за Львів радянських танкістів. Одним з таких загиблих був і відомий Олександр Марченко, пише lvivski.info.
Здогадки та різні версії
У відкритих джерелах доволі мало інформації щодо танкіста Олександра Марченко. Майбутній танкіст народився у 1913 р. у Сумській області, працював інженером-залізничником на Магнітогорському металургійному комбінаті, у 1943 р. пішов добровольцем на фронт. Марченко потрапив до 63-ї гвардійської танкової бригади 10-го гвардійського танкового корпусу. У липні 1944 р. бригада, у складі 4-ї танкової армії була одним із перших радянських підрозділів, які увірвались до міста Лева з південного напрямку, розпочали вуличні бої у місті. Більшість осіб, які не ознайомлені з деталями зазначених подій стверджують, що Марченко у складі екіпажу танка “Гвардія” бився у центральній частині Львова, підняв червоний прапор над Ратушею отримав смертельне поранення. Якщо переглянути документи, то танкіст Марченко провів останній бій дійсно поряд з Ратушею, однак зовсім не у складі екіпажу “Гвардії”. Орієнтуючись вулицями Львова, Марченко, будучи ад’ютантом 2-го танкового батальйону, виступив провідником для групи танків та навіть очолив екіпаж лінійної машини, оскільки командир Т-34 отримав поранення. Радянські бійці пробились до Ратуші. Танк, в якому бився Марченко, зайняв позицію серед будівель та відбивав атаки німців, що контратакували. По Т-34 вели вогонь дві протитанкові гармати та “Пантера”. Танк був знищений, однак Марченко встиг покинути машину, намагався перебігти площу, аби досягти позиції своїх військ, однак отримав поранення від кулемету та згодом помер. Згідно з відкритих даних, Марченку намагався допомогти його побратим Костянтин Рождественський, який теж загинув.
Згідно з версією багатьох польські істориків, Марченко міг загинути від кулі навіть бійців АК, оскільки першими, прапори держав Антигітлерівської коаліції, серед яких був і польський стяг, вивісили бійці Армії Крайової, які підняли повстання у Львові. За версією поляків, Марченко скинув польський прапор, за що міг й отримати кулю.
А що ж трапилось із танком “Гвардія”? Т-34-76 (ці машини становили левову частку радянських військ влітку 1944 р.) під командуванням гвардії лейтенанта Олександра Додонова, 22 липня вів вуличні бої у Львові, спільно з екіпажами гвардії старшини Суркова та гвардії старого сержанта Мельниченка, знищили три вогневі точки та понад 20 бійців вермахту. Далі, екіпаж Додонова отримав завдання прорватись до Високого Замку та знищити там німецькі самохідні гармати “Хуммель”, які вели обстріл міста. Танк рухався вулицею М.Кривоноса та потрапив під вогонь німецького танку (за іншою версією – САУ). Лейтенант Додонов та старший сержант Павло Терентьєв (радист) загинули одразу, Федір Сурков (механік-водій) та Микола Мельниченко (навідник) отримали поранення. Поранені танкісти продовжили бій, подавили гармату та знищили самохідну міну.
Памятник без таблиці
Тіла Воскресенського, Марченка та Додонова поховані на Пагорбі Слави. Над могилою споруджений пам’ятник “Воїн з прапором” роботи скульптора Ф.Форестецького. На честь Марченка у Львові була названа одна з вулиць, яка тепер має назву Тершаківців. Сам пам’ятник, як і інші скульптури Пагорба Слави, став жертвою вандалів та мисливців за кольоровими металами. Пам’ятник неодноразово обливали фарбою, викрадали табличку з прізвищами тих, хто похований. У 2014 р. памятник відреставрували, відновили табличку.
Однак станом на сьогодні – таблички знову немає. А.Марченко жодним чином не потрапляє про закон про декомунізацію, він не диверсант, українець, який віддав життя за Батьківщину.